На висоті почуттів

30. Стася

Ми з дівчатами пішли випити кави до ресторану на території комплексу. Ми йшли, обійнявшись, сміялися й жваво обговорювали все на світі. Раптом я помітила боковим зором, що хтось на мене дивиться.

Я повернула голову.

Неподалік стояла красива дівчина й дивилася на мене пильним, твердим поглядом. Наші очі зустрілися лише на мить, але цього вистачило, щоб я відчула дивне хвилювання. Вона одразу відвернулася й швидко пішла геть.

Не знаю чому, але ця ситуація мене зачепила. Наче всередині прокинулося якесь тривожне передчуття. Можливо, я просто себе накручую, але чомусь мені здалося, що ця зустріч була невипадковою.

Я дивилася їй услід і думала про Ярослава. Чим більше я його пізнавала, тим сильніше розуміла, що він може змінити моє життя. І від цієї думки ставало водночас тепло й страшно.

Ми були занадто різними. Наче з різних світів. Іноді мені здавалося, що між нами прірва, яку неможливо подолати. А іноді — що саме він той чоловік, якого я шукала все своє життя.

Та чи достатньо цього? І чи варто продовжувати те, що тільки починається, якщо попереду може бути так багато перешкод?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше