Ми з дівчатами пішли випити кави до ресторану на території комплексу. Ми йшли, обійнявшись, сміялися й жваво обговорювали все на світі. Раптом я помітила боковим зором, що хтось на мене дивиться.
Я повернула голову.
Неподалік стояла красива дівчина й дивилася на мене пильним, твердим поглядом. Наші очі зустрілися лише на мить, але цього вистачило, щоб я відчула дивне хвилювання. Вона одразу відвернулася й швидко пішла геть.
Не знаю чому, але ця ситуація мене зачепила. Наче всередині прокинулося якесь тривожне передчуття. Можливо, я просто себе накручую, але чомусь мені здалося, що ця зустріч була невипадковою.
Я дивилася їй услід і думала про Ярослава. Чим більше я його пізнавала, тим сильніше розуміла, що він може змінити моє життя. І від цієї думки ставало водночас тепло й страшно.
Ми були занадто різними. Наче з різних світів. Іноді мені здавалося, що між нами прірва, яку неможливо подолати. А іноді — що саме він той чоловік, якого я шукала все своє життя.
Та чи достатньо цього? І чи варто продовжувати те, що тільки починається, якщо попереду може бути так багато перешкод?
#1334 в Жіночий роман
#4883 в Любовні романи
#2195 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.06.2026