На висоті почуттів
28. Стася
Ми йшли крізь темряву. Біля входу нас привітав охоронник комплексу.
— Добрий вечір.
Ми привіталися у відповідь, а потім чоловік додав:
— Пане Сокольський, така буря пройшла. Усюди вибило світло, охоронна система не працює. Лише рації залишилися на зв'язку.
— Так, зараз будемо розбиратися. Чую, вже запускають генератори.
— Гарного вам вечора— побажав нам охоронник з усмішкою.
— Дякую, навзаєм, — відповіла я, і ми рушили далі.
Коли ми підходили до наших котеджів, світло вже сяяло по всій території.
— Біжи до подруг. Я завершу справи й заберу тебе.
— Добре, Яре.
Він нахилився і легко чмокнув мене в щоку. Я завмерла й опустила очі.
Ярослав засміявся, побажав мені гарного вечора і пішов далі, а я так і залишилася стояти на місці, не вірячи, що все це відбувається зі мною насправді.
Не може ж усе бути настільки добре...
Саме тоді я зрозуміла, що починаю закохуватися в цього чоловіка дедалі сильніше. І це почуття лякало мене.
Бо якщо одного дня все закінчиться, я навряд чи зможу це пережити. Він уже став для мене набагато більшим, ніж просто знайомий. Став людиною, яка непомітно оселилася в моєму серці та душі.
#1338 в Жіночий роман
#4896 в Любовні романи
#2200 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
