26. Стася

Ми їхали по кам'янистій дорозі хвилин 20, сонечко починало заходити за обрій, гори ставали все вищими, навкруги була неймовірна краса і тиша.
-Оце так закінчення університету, - подумала я, - канікули, нове життя та кохана людина.
Ой, я у подумках сказала кохана, - злякалася я,- але ж ми знайомі всього декілька днів, так не може бути, у мене ніколи такого почуття в серці не було що аж мурашки по шкірі повзуть від його дотику та погляду.
Але він казав, що не хоче родини, що буде коли закінчиться ця подорож у гора? Ми розійдемося і кожен повернеться до свого життя?
А що як я вже не зможу жити без нього, тепер він у моєму серці, у моїх думках. Але навіть якщо ми розїдемося і подовження не буде, я хочу ці дні провести з ним і хочу віддати йому найцінніше. Нехай мій перший раз буде з цим чоловіком, у якого я закохалася з першого погляду. Мені скоро 21, а я ще не була такою близькою з чоловіком, я навіть ні з ким не зустрічалася, хоч мене запрошували на побачення,але мені вони не подобалися, щоб їм відповісти взаємністю.
Крізь роздуми, Яр промовив: - Про що задумалась?
-Та так,- сказала я, - а що буде коли ми розїдемося, ми більше не побачимося? - промовила я свої думки вголос.
-Ти поїдеш зі мною?, серйозно спитав він.
-З тобою? - злякано запитала я
-Так, - спокійно відповів він
-Та я не знаю, я не думала переїжджати, - сказала я
-Чому? У тебе є хлопець? - злісно він спитав
-Ні, немає у мене хлопця, просто це трохи неочікувано, - сказала я.
Він вдихнув та сказав: -Добре, вирішимо це питання, - повернувшись сказав Яр.
Різкий дзвінок телефону роздався на всю машину
-Так, слухаю - грубим голосом сказав він
-Як немає світла? То нехай лагодять, генератори підключайте, так я скоро приїду, - злісно сказав він.
-Щось сталося? - запитала я
-Через непогоду на території комплексу зникло світло, - м'якше сказав він.
-Це що твій готель? Ти його власник? - шоковано спитала я.
-Так, здивувалася? -спитав Ярослав.
-Угу.
-Щось не так? - запитав він
-Та ні, все добре.
-Та я ж бачу, що тебе щось не влаштовує.
-Просто не очікувала, що ти власник, думала ти приїхав сюди на відпочинок.
-Так і є, я відпочиваю тут, але трохи працюю.
-Гарний комплекс, як круто, що ти можеш приїжджати сюди коли захочеш, - замріяно сказала я.
-Ти теж можеш так придбати сюди, і ні про що не думати.
Я засміялася.
За вікном почалася справжня злива.
-Вже і сюди дістало, обережно, зупинимося, нехай трохи вщухне.
-Добре, - сказала я.
Він заглушив машину, так подивився у мою сторону та обійняв мене.
-Не бійся, моя дівчинко, я з тобою, - сказав він
Боже, у мене мурахи від його слів, я вже і перестала боятися те що відбувається за вікном, є лише він і я, і гори.
Він притулився чолом до мого чола, і промовив: -Я тебе вже не відпущу, - і поцілував.
-І я не хочу бути без тебе.
Чи це не історія кохання? Як з фільму? Кохання з першого погляду... Я хочу бути там, де він.