На висоті почуттів
25. Стася
— Ой! — скрикнула я, коли нога зісковзнула з вологого каменя.
Ярослав миттєво підхопив мене за талію і притиснув до себе.
— Я ж казав бути обережною, — усміхнувся він, дивлячись мені просто в очі.
— А я й була обережною, — заперечила я, хоча сама ледве стримувала сміх.
— Не дуже схоже.
Я показала йому язика, а він лише похитав головою.
— Ходімо, непосидо. Ще трохи — і побачиш найгарніше місце тут.
Стежка звивалася між деревами, а шум води ставав дедалі гучнішим. Коли ми вийшли з-за густих кущів, перед нами відкрилася річка. Вода переливалася у променях вечірнього сонця, а навколо панувала така тиша, ніби весь світ завмер.
— Як красиво... — прошепотіла я.
Ярослав став поруч і обійняв мене за плечі.
— Так, красиво.
Я повернула голову до нього.
— Ти навіть не дивишся на річку.
— Бо зараз мені цікавіше дивитися на тебе.
Я відчула, як щоки вкриває легкий рум'янець. Його погляд був таким теплим і щирим, що серце починало битися швидше.
-Ти така сором'язлива, принцесо, - сказав з посмішкою він.
Я посміхнулася і опустила очі вниз, а він мене чмокнув у щічку і сказав: -Все поїхали, бо скоро стемніє, буде поганий вид на дорогу.
#1334 в Жіночий роман
#4883 в Любовні романи
#2195 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
