На висоті почуттів
17. Стася
Після прогулянки з Ярославом я прийшла до котеджу сама не своя. Там на мене чекали дівчата із питаннями в очах.
-Ну що наша красуня, як погуляли?
-Так, пройшлися і все, - сказала я, зачаровано. Але всередині все жевріло лише від згадки про нього. Цей чоловік явно припав до мого серця, та невже можна за два дні закохатися?
Боже, ну про що я думаю, ну яке закохатися?
Просто чоловік, гарний, який зачарував мене своєю поведінкою, манерами... Той поцілунок, я запам'ятаю назавжди.
-Ну так, так ми тобі і повірили, он яка усміхнена, а сама казала, що які чоловіки - кар'єра попри все, - сказала Аліна посміхаючись.
— Я сама себе не впізнаю, — тихо сказала я, усміхаючись. — Знаєте, він ще в перший день сказав мені: «Обережно», коли я вийшла на терасу. І з того моменту… ніби щось змінилося. Він живе у сусідньому котеджі.
Оу, це як історія кохання, яку ми бачимо на власні очі, оце да, - сказала Марта.
-Мені здається, Ви один одному підходите, досить гармонічна пара, - сказала Аліна, і вони переглянулись хитро з Мартою.
-Так ну вас, дівчата, піду я спати, - сказала я.
Вони засміялися і крикнули мені вслід
-Надобраніч, люба.
Я лягла в ліжко, але сон довго не приходив. Перед очима знову й знову з’являвся його погляд… і наш пристрасний поцілунок, від спогаду про який серце починало битися швидше.
#1337 в Жіночий роман
#4863 в Любовні романи
#2183 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
