16. Ярослав

Що зі мною таке? Це не може бути коханням з першого погляду… я сам не свій останні дні.
Ця дівчина діє на мене магнетично. Вона пахне, як запашна квітка, і сама така тендітна, немов кришталева ваза. Її хочеться оберігати, носити на руках.
Великі зелені очі, маленький носик, темно-каштанове волосся, фігурка просто персик… Але це не тільки зовнішність. У ній є щось таке, що неможливо відпустити: аромат, який хочеться вдихати постійно, її манера поводитися, стрижень, який відчувається навіть у тих хвилинах, коли вона мовчить.
Вона розумна, цікава, приваблива, сором'язлива … і я хочу, щоб вона стала МОЄЮ.
Кожен її погляд, кожен рух ніби тягне мене ближче. І поки я намагаюся бути спокійним, всередині все горить — я хочу бути поруч, захищати її, ділитися кожною миттю і просто насолоджуватися тим, що вона є.

Тепла хвиля пройшла між нами так тихо, ніби вечір сам затамував подих. Вона стояла зовсім близько, дивлячись на мене своїми м’якими очима, і в тому погляді було більше, ніж слова. Наче вона чекала, що я нарешті наважуся.
Я хотів притягнути її до себе й поцілувати так сильно, як ніколи нікого раніше. Але десь всередині ще жив страх — злякати її, зруйнувати цю крихку магію між нами.
Та саме в той момент я зрозумів одну просту річ: я вже не зможу просто піти й забути її. Завтра ми знову зустрінемося. І я чекатиму цього більше, ніж будь-чого іншого.