15. Стася

Ми під'їхали до готелю, коли вже була темна ніч. Злива вщухала, гроза вже перестала бити все навкруги - і тільки тиша й аромат гірського повітря.
-Дякую, Вам, Ярославе, - сказали дівчата. -Надобраніч.
-Доброї ночі, сказав він, коли вийшов на вулицю з машини, засунувши руки у кармани.
-Стась, зачекай будь ласка...
-Так, - несподівано я зупинилася, - кинувши дівчатам, щоб ішли без мене.

Нормально?

Він тихо підійшов до мене, я так і залишилася стоять нерухомо, лише його аромат цитрусового парфюму почав пробивати крізь ніздря, і я не розуміючи цього, трохи потягнулася до нього.
-Я хотів запитати, - сказав він підходять ближче.
І тут він не встиг договорити, коли побачив мене поглядом зупинився і почав дивитися мені в очі, потім його погляд змістився на губи, мені стало спекотно, мить і він різко накрив мої губи своїми. Я відсахнулася, коли він поглибив поцілунок. 

Мені не було неприємно, мені було кайфово, але я не могла піти далі, бо розуміла, що саме мені цього не вистачало,а ще я якось веду себе не так, коли він поряд, боялася зробити помилку і зашкодити собі.
-Вибач, не втримався, - сказав він дивлячись в очі.
-Так що ти хотів у мене запитати?
Я хотів запросити тебе на чашку кави і прогулятися по території готелю... Що скажеш?
-Можна, - я опустила погляд вниз.
От розумію, що не треба вестися на цю прогулянку та взагалі йти від нього якомога подалі, бо відчуваю що це не до добра.
-Тоді пішли, ти не змерзла?
Він зняв з себе шкіряну куртку та накинув на мене.
А у мене аж мурашки пішли від цього аромату, його аромату.
Взявши мене за руку, ми пішли територією готелю.
-Дуже гарно тут, - тихо сказала я.
-Так, я теж люблю сюди приїжджати, але не завжди маю вільний час .
-Через роботу?
-Так, маю багато роботи, вона мене рятує від всього навколишнього світу.
-Цікаво, а чому саме рятує?
-Є моменти, коли вона дійсно допомогла... Коли хочеш забутися, то весь вільний час віддаєш на користь, - він сумно посміхнувся.
-Ніколи не думала, що у моєму житті робота буде займати перше місце, а як же тоді родина?
-У кого як, кожен обирає свій шлях
-Так, згодна.
І тут із-за кущів вибігає рудий кіт, і я як закричу від переляку.
Він встиг мене спіймати - це всього кіт, - посміхнувся.
-Що ж ти, Мурчик, налякав так?
Він у відповідь мяукнув, і потерся біля моїг ніг.
Я присіла до нього і почала погладжувати його, він прям зовсім домашній і ручний, почав муркотіти.
Коли підняла погляд, Яр так пильно дивився на мене а потім відповів: "Як би я хотів бути на місці кота" Я лише посміхнулася у відповідь, піднялася з ніг, коли кіт побіг далі, і ми почали йти далі.

Чим займаєшся? ,- запитав він
-Я закінчила університет філологічного факультету, приїхали сюди з подругами відсвяткувати це.
-Що плануєш робити далі? - запитав він
-Жити, відповіла я і посміхнулася. Потрібно нову роботу шукати за спеціальністю, але без досвіду не охоче беруть.
Я так розумію, ти до цього працювала?
-Так, працювала у кав'ярні та готелі адміністратором, але вже давно хотіла звільнитися...
-Погані умови?
-Ні, але хочу знайти роботу за спеціальністю в якійсь компанії, але розумію, що це не так легко, але спробувати варто. Я працювала там, коли навчалась і була студенткою, думаю після закінчення університету моє життя зміниться...
-Ти навіть не уявляєш як, дівчинко - сказав він в думках, - тепер я тебе не відпущу.