На висоті почуттів
12. Ярослав
Я ішов до свого улюбленого місця — туди, де завжди тихо, де немає людей і навіть думки стають трохи легшими.
Я не поспішав. Просто йшов і дивився вперед, ніби шукав там відповіді, які давно носив у собі.
І знову з’явилася вона — та сама незнайомка, яка ніби випадково все частіше траплялася на його шляху. Гарна, але справа була не лише в цьому. Було щось у ній… таке, що не поясниш одразу.
Я постояв ще трохи, потім повільно пішов вниз стежкою до машини. Вечір уже починав темніти, і повітря ставало прохолоднішим.
Я сів за кермо і виїхав на дорогу.
Попереду їхала інша машина. Я тримав дистанцію, їхав спокійно, майже на автоматі, поки раптом та машина різко пригальмувала.
Я встиг вивернути кермо, щоб не зачепити її, і різко зупинився.
Серце на секунду вдарило сильніше, але він одразу видихнув — обійшлося.
І тоді я побачив.
З заднього сидіння тієї машини вийшла вона.
Така ж, як завжди — і водночас зовсім інша в цьому моменті. Ніби вечір спеціально зібрав їх тут, на цій дорозі, щоб ми нарешті зупинились і подивились одне на одного не випадково, а по-справжньому.
#1334 в Жіночий роман
#4883 в Любовні романи
#2195 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
