Від Ярослава
Мене трохи захопили думки про ту незнайомку. Вчорашній короткий момент чомусь не відпускав. Її погляд, тиша між словами… і та дивна енергія, яку я не зміг одразу пояснити.
Я різко струснув головою, ніби міг цим жестом прибрати зайві думки.
— Зосередься, — тихо сказав сам собі.
Мені потрібне було місце, де немає людей. Де можна просто вимкнути шум у голові.
Я сів у машину і поїхав у бік верхніх котеджів, туди, де закінчувалася основна зона відпочинку і починалися службові стежки.
Далі — гравійна доріжка, знайома до кожного повороту.
Тиша.
Саме те, що потрібно.
Я дістав телефон, коли почув сповіщення, і на секунду опустив погляд на екран.
І саме в цей момент перестав контролювати простір навколо.
Я не помітив, як попереду з’явилися люди.
А точніше — вона.
Вона йшла прямо мені назустріч.
Занадто близько, щоб встигнути просто пройти повз.
#827 в Жіночий роман
#3039 в Любовні романи
#1385 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.05.2026