Стася на хвилинку зупинилась і подивилась у слід незнайомцю.
Щось у ньому її дивувало. Ніби магніт тягнув увагу всупереч логіці.
Чи то його владність, спокійна і впевнена, без зайвих слів.
Чи то дивна, майже прихована турбота, яка проявлялась у таких коротких фразах — “обережно”.
Він уже вдруге з’являється в її полі зору. І кожного разу — ніби випадково, але надто вчасно.
“Хто він взагалі?” — промайнуло в голові.
Вона ледь хитнула головою, ніби намагаючись відкинути ці думки.
— Стася, ти серйозно? — тихо пробурмотіла сама до себе. — Ти його навіть не знаєш…
Але тіло реагувало швидше за логіку.
Вона зробила вдих і повернулася до дівчат, які вже кликали її вперед, але всередині ще довго залишалося це дивне відчуття — ніби ця зустріч була лише початком чогось, що ще навіть не мало назви.
А Ярослав тим часом ішов далі, не озираючись.
Лише крок став трохи важчим. Наче й він чомусь затримав у собі цей короткий момент більше, ніж дозволяв собі визнати.
#827 в Жіночий роман
#3039 в Любовні романи
#1385 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.05.2026