На висоті почуттів
8. Стася
Він зупинився на мить і сказав:
— Обережно, тут досить слизько.
Стася різко підняла погляд. Його голос був спокійний, низький, без зайвих емоцій — як попередження, яке звучить не вперше.
— Дякую, — тихо відповіла вона, трохи розгублено роблячи крок убік.
Каміння під ногами справді виявилося нестійким, і вона інстинктивно притрималася за край рюкзака, щоб не втратити рівновагу.
Ярослав уже мав пройти повз, але на секунду затримався. Лише погляд — короткий, уважний. Ніби він звик оцінювати людей так само швидко, як і ситуації.
Стася відчула це, але не витримала довгого зорового контакту першою.
Їхні погляди перетнулися — і одразу ж розійшлися, ніби обидва інстинктивно поставили межу.
Він пройшов повз, зачепивши повітря поруч із нею холодом гір і запахом дерева.
А вона залишилася на місці ще на секунду довше, ніж потрібно.
Чомусь серце відреагувало так, ніби ця випадкова зустріч була зовсім не випадковою.
Ярослав не обернувся.
Але кроки його стали трохи повільнішими.
#827 в Жіночий роман
#3039 в Любовні романи
#1385 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
