На висоті почуттів
6. Стася
Я прокинулася зранку і спустилася вниз, де дівчата вже пили каву із сендвічами.
— О, Стастю, ну ти і соня… вже 12 година! Давай приєднуйся до нас, поснідаємо і потім поїдемо в дуже цікаве місце, — сказала Аліна.
— Мені брат розповідав про нього, хочу показати і вам, — додала вона.
— Дякую, дівчатка, — посміхнулася я. — У такому затишному місці зі свіжим повітрям і справді добре спиться. Особливо після довгої дороги й завершення університету. Нарешті хочеться просто виспатися…
Я на мить замовкла, відламуючи шматочок сендвіча.
У голові раптом сплив вчорашній вечір.
Ніч.
Тераса.
І той незнайомець.
Його голос був спокійний, але в ньому відчувалася сила. Така, яку не пояснюють словами — її просто відчуваєш шкірою.
Я не бачила його обличчя чітко, але пам’ять чомусь тримала його присутність надто яскраво.
“Ой, Стася… що за дурниці тобі в голову лізуть?” — подумала я і ледь усміхнулася сама до себе.
— Все, я швидко снідаю, і їдемо. Показуй це місце, я вже в очікуванні. Мені тут дуже до душі це затишне місце, — сказала я вже впевненіше, повертаючись у розмову.
#827 в Жіночий роман
#3039 в Любовні романи
#1385 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
