Я ще кілька секунд стояв на терасі, дивлячись у бік її котеджу.
Вона вже не дивилася на мене — повернулася до своїх гір, але щось у тому короткому погляді зачепило сильніше, ніж я очікував.
Я звик контролювати реакції. Людей. Простір. Себе.
Але не це.
Я зробив ковток кави й відвернувся, ніби нічого не сталося.
Та всередині залишилось відчуття, яке я давно навчився ігнорувати.
Живе.
Непотрібне.
Небезпечне.
#1504 в Жіночий роман
#6093 в Любовні романи
#2626 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 26.06.2026