Я ще кілька секунд стояв на терасі, дивлячись у бік її котеджу.
Вона вже не дивилася на мене — повернулася до своїх гір, але щось у тому короткому погляді зачепило сильніше, ніж я очікував.
Я звик контролювати реакції. Людей. Простір. Себе.
Але не це.
Я зробив ковток кави й відвернувся, ніби нічого не сталося.
Та всередині залишилось відчуття, яке я давно навчився ігнорувати.
Живе.
Непотрібне.
Небезпечне.
#827 в Жіночий роман
#3039 в Любовні романи
#1385 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.05.2026