4. Ясне, нахабне небо завжди не в курсі

Сидячи на дерев'яній гойдалці, ми ліниво роздумували про плани. За плечима — солодкий сон і дивовижна яєчня з лісовими грибами. Життя, здавалося, вперше за довгий час перестало поспішати.

— До ведмежих бджіл сьогодні не піду, — ліниво промовив я. — Ми ще містом пахнемо. Не будемо дратувати комах. Та й у басейн зараз перетися в гору. . .

— А давайте ввечері лазню? — запропонувала Олена. — Повністю змиємо з себе міську метушню. Відпаримо тіло, розслабимо думки. А завтра…

— Завтра — в гори! — вставив я. — Або післязавтра. Поки що не перетворився на поліно. Пам'ятаєш, я казав? Хочу хоч один день — справжній. Щоб залізти вище. У тишу. Куди не доходить вай-фай? Місця сили. І тільки вершини на горизонті…

— Хоча б через день, — м'яко сказала Оленка. — Сьогодні — лазня. Завтра — басейн. А там, дивись, і Даня з нами наважиться.

— Кхе-кхе, перепрошую, — почулося з-під навісу. — Я не проти духовного зростання… але під зливою? Без мене. Дивлюся прогноз — найближчі п'ять днів у нас тут тропіки. Зливи, грози. Кайф.

— Які зливи? Ми ж дивилися: сонце, спека!

Я підскочив, втупившись у безхмарне, яскраве, майже нахабне у своїй ясності небо. Тут, начебто на замовлення, із зеленого тунелю вирулює «Реношка». Роман, все такий же бадьорий, проноситься повз нас:

— Все окей? Відпочиваєте?

— Романє! — гукнув я. — Як гадаєш, дощ буде?

Він, обернувшись на секунду на всі боки:

— Сьогодні вночі. Гарний буде. Потужний, — і зник у тіні тераси.

От тобі й ясне небо. Якщо заллє, в гори вже не підеш. Усе перетвориться на чорну кашу. А я… я так сильно хотів у гори. Пів року слухав друзів: «Карпати — це перезавантаження, це свобода. Головне — піднятися».

Рішення визріло миттєво.

— Я йду сьогодні. Хоч трохи. Хоч на одну вершину. Мені треба. Якщо не хочете — залишайтеся. Але я мушу.

Олена подивилася на мене. В її погляді не було ні сумнівів, ні докорів. Лише згода. Вона йде.

Данило встав, підійшов і обійняв нас.

— Хай щастить. Фоточок побільше. Буду знати, від чого відмазуватися в майбутньому, — і пішов на свій матрац.