Розділ 28

Вадим повільно прибрав руку з мого плеча. ​Олена все ще важко дихала, дивлячись на мене так, ніби справді хотіла наказати мою страту.

— Непогано, — коротко кинув Вадим. — Але в наступному дублі хочу більше холоду від Аделаїди. Ти маєш бути вищою за ревнощі, Олено.

​Потім його погляд зупинився на мені.

— А ти, Віко... не втрачай цей вогонь. Це твоя головна зброя.

​Режисер оголосив перерву, і майданчик миттєво ожив. Але не встигли ми навіть перевести подих, як Олена, щойно глянувши на екран свого телефону, різко змінилася в обличчі. Її «кам’яна маска принцеси» тріснула, поступившись місцем цілком реальним, людським емоціям.

— Міняємо плани! — вигукнула вона на весь павільйон, зупиняючись посеред декорацій і дивлячись просто на режисера. — Мене не буде тиждень. У мене сестра народжує! Прямо зараз! Через дві години я маю бути в літаку, зрозуміло? Тому сцену нашої ночі з Вадимом знімаємо зараз, одним дублем. А далі робіть що хочете зі своїми трофеями й гаремами!

​Майданчик миттєво вибухнув хаосом. ​Асистенти закричали один на одного, освітлювачі почали переставляти прилади, реквізитори тягали меблі, поспіхом готуючи спальню Лорда до інтимної сцени.

​Олена відійшла до операторів, а я залишилася стояти посеред декорацій, відчуваючи, як адреналін повільно відступає, залишаючи після себе легке тремтіння в колінах.

​Стася тут же підскочила до мене, гарячково припудрюючи мені носа.

— Дихай, зірко моя, — задоволено зашепотіла вона. — Ти її просто розмазала. Бачила її очі? Вона ледь не луснула від злості.

​Поки Стася чаклувала над моїм обличчям, Вадим повільно наблизився до нас.

​На ньому все ще був костюм Лорда, і в теплому світлі робочих ламп він здавався ще вищим і небезпечнішим.

​Його погляд — повільний і вже зовсім не такий діловий, як раніше, — ковзнув по моєму вбранню.

​Сукня була відвертою: короткий ліф, розшитий золотом, і легка смарагдова спідниця, що трималася низько на стегнах, залишаючи живіт відкритим. Образ східної танцівниці — вишуканий і зухвалий водночас.

​Я відчула, як під його важким поглядом шкіра миттєво вкрилася мурашками.

​У дзеркалі гримерки все виглядало інакше.

​Але тут, під його поглядом, я справді почувалася трофеєм.

— Ти молодець, — низько промовив він, зупинившись за крок від мене.

​Стася тактовно відступила до столика з пензликами.

— Тримала удар. Олена — професіонал. Вона вміє тиснути своєю величчю, але ти не зламалася. У тебе є зуби, Віко. І це важливо.

​Він нахилився трохи ближче, і аромат його парфуму, змішаний із запахом дорогої шкіри костюма, миттєво вдарив у голову.

— І ще дещо запам’ятай, — тихо додав він. — Ніколи не відводь погляд першою. Навіть якщо перед тобою Красінська. І не намагайся грати пристрасть. Просто дозволь собі її відчути. Камера бачить брехню швидше, ніж її помічає глядач.

​Я мовчки ковтнула клубок у горлі.

​Його слова мали б заспокоїти, але в голові панічно билася зовсім інша думка.

​«Боже... через ці зміни Олени моя сцена “першої ночі” з Лордом буде одразу після їхньої. Як ми взагалі будемо це знімати? Я в цьому напівголому вбранні, де видно кожен вдих... З ним? Перед усією знімальною групою?..»

​Маленький страх, який сидів у мені ще зранку, тепер розрісся до справжнього цунамі.

​Я уявила, як він обійматиме мене в кадрі, як його руки торкатимуться моєї відкритої шкіри... Серце почало вибивати таку чечітку, що я злякалася, чи не почують його навіть оператори.

​Вадим, здається, помітив мою розгубленість. ​Його губи ледь помітно сіпнулися в усмішці, ніби він чудово здогадався, про що саме я думаю.

— Тобі дуже личить цей смарагдовий, — тихо кинув він наостанок.

​Потім його погляд знову став серйозним.

— Не бійся. Сьогодні ти довела, що готова бути в кадрі не просто фоном.

​Він розвернувся й пішов до Олени, залишивши мене посеред цього шовку, золота й гарячого світла софітів.

​За кілька хвилин на майданчику запала та особлива, важка тиша, яка буває лише перед зйомками інтимних сцен.

​Світло виставили так, що спальня Лорда потонула в бурштинових тінях, а дим-машина наповнила повітря легким серпанком.

​Я відійшла в затінок, сховавшись за операторським краном.

— Камера... мотор... почали, — майже пошепки скомандував режисер.

​У кадрі залишилися тільки вони.

​Олена у своїй важкій сукні кольору айворі виглядала як тендітна порцелянова статуетка, яку Вадим повільно й владно притягнув до себе.

​Його руки в чорних шкіряних рукавичках різко контрастували з її блідою шкірою.

​Це була не сцена ніжності. ​Це була сцена зіткнення двох амбіцій.

​Вадим нахилився до неї, і я бачила, як його пальці заплуталися в її волоссі, змушуючи її відкинути голову назад.

​Вони не просто говорили текст. ​Вони дихали в унісон. ​Кожен рух, кожен напівподих здавалися занадто справжніми.

​Олена, попри поспіх і нерви через літак, зараз була вся в цій сцені. ​Вона вигнулася в його руках, її пальці вчепилися в оксамитовий піджак Лорда, ніби шукаючи опори.

​У світлі свічок було видно, як мерехтить піт на його скронях і як тремтять її вії. ​Відчуття було таке, ніби я підглядаю в замкову щілину за чимось надто особистим.

​І це були навіть не ревнощі. ​Швидше — дивний дискомфорт від того, що я зайшла в чужу спальню без дозволу.

​Повітря раптом стало надто густим. ​Не дочекавшись закінчення дубля, я тихо розвернулася й, притримуючи поділ смарагдової спідниці, вислизнула за важку завісу павільйону.

​Коридор зустрів мене прохолодою й технічним гулом. ​Я майже бігла до кавового автомата, аби тільки не чути тієї тиші, що панувала там, за завісою.

​Пальці тремтіли, коли я натискала кнопку «подвійний еспресо».

— Це просто кіно, Віко. Просто професіонали, — тихо прошепотіла я сама собі, дивлячись, як темна рідина наповнює паперовий стаканчик.