Глава 53

Не знаю, скільки часу ми просиділи за столиком, перш ніж Кароліні остаточно набридло залишатися на місці. Музика ставала дедалі гучнішою, людей унизу побільшало, і навіть на другому поверсі вже відчувалася та особлива клубна атмосфера, коли після кількох келихів усі навколо раптом здаються веселішими, красивішими й набагато ближчими знайомими, ніж є насправді.

Я пила повільно, розтягуючи один коктейль мало не на годину, Стас замовляв щось дорожче одне за одним, а Артем із самого початку вечора чомусь майже не відмовлявся від віскі. Спочатку я не звертала на це уваги, але після третьої склянки почала крадькома поглядати в його бік.

— Діано, ходімо танцювати, — Каро раптом схопила мене за руку й потягнула вгору, навіть не дочекавшись відповіді.

— Каро, я не хочу.

— Ти ніколи не хочеш. Саме тому я більше не питаю.

Вона буквально витягнула мене з-за столу, і за хвилину ми вже спускалися сходами до танцполу. Я озирнулася на Артема, очікуючи побачити хоча б співчуття на його обличчі, але він сидів, відкинувшись на спинку дивана, зі склянкою в руці й дивився в наш бік. Я показала йому самими губами «врятуй мене», на що він ледь помітно всміхнувся, проте навіть не ворухнувся.

На танцполі Кароліна миттєво перетворилася на ту Каро, яку я знала багато років. Їй узагалі не потрібно було випивати, щоб перестати помічати людей навколо. Вона любила танцювати, любила музику, увагу й те відчуття, коли на неї дивляться, тому вже за кілька хвилин рухалася так, ніби прийшла сюди виступати перед усім клубом.

Я трималася поруч, сміялася, коли вона намагалася змусити мене повторювати за нею, і поступово теж розслабилася. Кілька разів Каро поверталася обличчям до другого поверху, поправляла волосся, підіймала руки над головою й продовжувала танцювати ще більш розкуто. Я була впевнена, що вона просто перевіряє, чи дивиться на неї Стас. Знаючи Кароліну, нічого дивного в цьому не було.

Приблизно через пів години я остаточно втомилася від музики й натовпу, тому вмовила її повернутися. Коли ми піднялися назад у VIP-зону, чоловіки все ще сиділи на своїх місцях. Стас щось говорив Артемові, але той слухав його з таким виразом обличчя, що я одразу зрозуміла: розмова йому не надто цікава. Побачивши нас, Стас усміхнувся, а Каро демонстративно підійшла до нього, сіла зовсім близько, обхопила рукою за шию й коротко поцілувала в губи.

— Скучив? — запитала вона з усмішкою.

— Уже встиг.

— Правильна відповідь.

Я засміялася й сіла біля Артема, не надавши значення тому, що перед тим, як поцілувати Стаса, Кароліна на якусь мить перевела погляд зовсім не на свого хлопця.

Артем взяв пляшку віскі й долив собі ще.

Тепер я вже точно звернула на це увагу.

— Ти сьогодні вирішив перепити всіх? — нахилившись до нього, запитала я.

Через музику довелося говорити майже біля самого його вуха. Артем повернув голову, і наші обличчя опинилися так близько, що я на секунду подумала, ніби він мене поцілує, але замість цього він лише усміхнувся.

— Я нормально.

— Це вже яка склянка?

— Ти рахуєш?

— Уже почала.

Він тихо засміявся, зробив ковток і поставив склянку на стіл, а за мить його долоня лягла мені на коліно під столом. Я одразу замовкла. Його пальці повільно ковзнули вище по моєму стегну, і я мимоволі випросталася, кинувши на нього попереджувальний погляд. Артем удав, що взагалі не розуміє, чому я так на нього дивлюся, хоча рука залишилася на моїй нозі.

— Артеме, — прошепотіла я.

— Що?

— Нічого.

Я відвернулася, ховаючи усмішку, але майже відразу знову подивилася на нього. Щось сьогодні було не так. Я відчувала це ще з того моменту, як ми прийшли. Він не був грубим чи холодним зі мною, навпаки, майже весь вечір торкався мене, тримав поруч, час від часу нахилявся щось сказати, проте за цією зовнішньою спокійністю ховалася напруга, якої я раніше в ньому не помічала. Він стискав щелепу, іноді надовго замовкав посеред загальної розмови й пив набагато більше, ніж зазвичай.

Я хотіла запитати, що сталося, але розуміла, що це абсолютно безглузде місце для серйозних розмов. Тут ми ледве чули одне одного, навіть сидячи поруч. Та й Каро зі Стасом постійно щось говорили, сперечалися, сміялися, а Кароліна поводилася особливо збуджено. Вона то притискалася до Стаса, то щось шепотіла йому на вухо, то раптом відсувалася, щоб поправити волосся, і час від часу кидала погляди через стіл. Я сприймала це як звичайне бажання Каро показати всім, наскільки вдало проходить її новий роман, тому швидко перестала звертати увагу.

 Кароліна раптом піднялася з дивана й узяла зі столу сумочку.

— Я вийду покурити. Я швидко.

— Я з тобою, — запропонував Стас.

— Не треба. Посиди, я на п'ять хвилин.

Вона легко торкнулася його плеча, потім ковзнула поглядом по Артему й рушила до виходу з VIP-зони. Я провела її очима й знову взяла свій коктейль, а Артем поруч раптом потягнувся до пляшки.

— Ти серйозно? — я подивилася, як він наливає собі чергову порцію віскі. — Може, досить?