Глава 52

До вечора я вже кілька разів пошкодувала, що не наполягла на своєму, коли Кароліна запропонувала це подвійне побачення. Спочатку йшлося про прем'єру в кіно, але десь між обідом і п'ятою вечора плани дивним чином змінилися: Стас вирішив, що після фільму сидіти в якомусь барі буде нудно, Каро миттєво підтримала ідею поїхати в нічний клуб, а потім вони взагалі запропонували пропустити кіно й одразу зустрітися там.

Для Кароліни це, звичайно, було ідеальним вечором. Для мене — не дуже. Я ніколи особливо не любила клуби, де доводилося кричати людині просто у вухо, щоб вона тебе почула, а потім повертатися додому з гулом у голові й одягом, який наскрізь пропах чужими парфумами та сигаретним димом з тераси.

Але Артем не заперечував, тому я вирішила, що один вечір точно переживу. Зрештою, після тижня його відсутності мені було майже байдуже, куди йти, якщо більшу частину часу він буде поруч.

З одягом я провозилася довше, ніж планувала. Надто ошатно вдягатися не хотілося, але й з'явитися поруч із Кароліною в джинсах було б самогубством: вона напевно прийде так, ніби збирається не на подвійне побачення, а щонайменше на закриту вечірку після вручення якоїсь музичної премії.

Зрештою я вибрала коротку чорну сукню простого крою, яка облягала фігуру, але не виглядала надто відверто, взула туфлі на підборах, розпустила волосся й зробила трохи яскравіший макіяж, ніж носила зазвичай. Коли я подивилася на себе в дзеркало перед виходом, результат мені сподобався, хоча всередині все одно залишалося дивне відчуття, ніби сьогодні я збираюся зовсім не туди, куди хотіла б.

Артем написав, що вже під будинком, і я спустилася. Замість його машини біля під'їзду стояло таксі, що спочатку мене здивувало, але вже за секунду я зрозуміла причину. Він збирався сьогодні випити. 

Я відчинила задні дверцята й побачила Артема, який сидів з іншого боку. Він одразу посміхнувся, окинув мене поглядом, і від того, як на кілька секунд затрималися на мені його очі, я зрозуміла, що пів години перед дзеркалом витратила недаремно.

— Привіт, — я сіла поруч і зачинила дверцята.

— Привіт.

Він нахилився й легко поцілував мене в губи, зовсім коротко, але цього вистачило, щоб я миттєво усміхнулася. Артем відсунувся, ще раз подивився на мене й тихо додав:

— Ти дуже гарна.

— Дякую. Ти теж нічого.

— Нічого? Я старався.

Я засміялася, а він узяв мене за руку, переплівши наші пальці. Дорогою ми обговорювали зміну планів, і я зізналася, що клуб мене не надто захоплює. Артем сказав, що його теж, але раз уже погодилися, то можна хоча б спробувати нормально провести вечір, а якщо стане зовсім нудно — втечемо першими. Останній варіант сподобався мені найбільше.

Коли таксі зупинилося біля клубу, Кароліну я помітила ще з вікна. Вона стояла біля припаркованої машини разом із високим темноволосим хлопцем і щось жваво йому розповідала. Сама машина привернула мою увагу не менше: низька, спортивна, явно дуже дорога навіть для людини, яка, як я, майже нічого не розуміла в автомобілях. Тепер я принаймні розуміла, чому Каро останні кілька днів так захоплено розповідала про нового знайомого. Стас чудово вписувався в той тип чоловіків, які їй подобалися: доглянутий, упевнений у собі, у дорогому одязі й із машиною, яку неможливо не помітити.

Ми з Артемом вийшли з таксі й рушили до них. Кароліна побачила нас першою, усміхнулася й помахала рукою, а Стас обернувся слідом за нею. І вже за кілька метрів до них я чітко помітила, як змінився його погляд.

Він подивився на мене не просто з цікавістю, з якою зазвичай розглядають незнайому людину. Його очі повільно ковзнули від мого обличчя нижче, по фігурі, затрималися на ногах, а потім знову піднялися до обличчя. У погляді з'явився відвертий чоловічий інтерес, який було важко не помітити, і мені одразу стало трохи не по собі. Я машинально присунулася ближче до Артема, хоча навряд чи Стас усвідомлював, наскільки очевидно щойно мене розглядав.

Ми з Кароліною завжди були дуже різними. Вона була нижчою, мініатюрнішою, але настільки яскравою й розкутою, що в будь-якій компанії майже миттєво опинялася в центрі уваги. Я була вищою, з довгими ногами й фігурою, через яку мама ще зі школи жартувала, що мені варто було йти в моделі, а не в медицину, проте сама ніколи не вміла користуватися власною зовнішністю так, як це робила Каро. Вона могла зайти в приміщення й за п'ять хвилин познайомитися з половиною людей, тоді як я за ті самі п'ять хвилин знаходила найбільш непомітне місце й почувалася там цілком щасливою. Тому хлопці майже завжди першими помічали саме її, і мене це ніколи не засмучувало. Навпаки, так було навіть зручніше.

Але Стас дивився на мене зовсім не так, як чоловік, якого щойно збиралися познайомити з подругою своєї дівчини.

— Нарешті! — Кароліна підійшла й обійняла мене. Від неї пахло солодкими парфумами, а на ній була коротка яскрава сукня, в якій вона виглядала саме так, як я й передбачала: ніби цей вечір організували виключно заради її появи. — Я вже думала, ви передумали.

— Ми запізнилися на три хвилини.

— Для мене це вже запізнення. Знайомтеся. Це Стас.

— Діана, — я простягнула йому руку.

— Дуже приємно, — він усміхнувся, і мені знову не сподобалося, як уважно він на мене дивиться. — Каро багато про тебе розповідала.