Глава 42

Артем галантно відчинив переді мною двері, пропускаючи мене до просторого холу своїх апартаментів, розташованих у абсолютно новому житловому комплексі в самому центрі міста.
 
Тільки-но замок тихо клацнув, відрізавши нас від зовнішнього світу, ми завмерли один навпроти одного, немов потрапивши в невидиме силове поле, де кожен рух відбивався гучним стукотом серця у вухах. 

Я раптом відчула, як червонію. Нерозумно, по-дитячому, аж до самих кінчиків вух. Серце шалено калатало, долоні спітніли, а в грудях розростався липкий холодок страху. Я не була наївною дурепою, яка не розуміє, навіщо хлопець запрошує дівчину до себе в порожню квартиру. Але справа була в тому, що мені було двадцять, і я все ще була незайманою.

Як сказати йому про це? І чи варто взагалі говорити? Може, краще просто дозволити всьому статися, і він нічого не помітить? Але ж помітить. Я розуміла, що помітить. І тоді він подумає, що зі мною щось не так. Що в двадцять років у мене не було жодного хлопця — це ж ненормально, правда? Усі мої подруги втратили невинність, а я...

Я просто чекала. Чекала того, хто змусить мене захотіти відкритися повністю, без залишку. І я знайшла його в Артемі.

Від його випадкових дотиків по моїй шкірі бігали мурашки, а внизу живота скручувало тугою пружиною бажання. З ним я відчувала себе живою. Справжньою. І зараз, стоячи в його квартирі, я хотіла цього так сильно, що страх здавався майже неважливим.

Він зробив крок до мене, і я відчула тепло його тіла, запах його одеколону. Його долоні лягли на мої стегна і я майже забула, як дихати.

— Якщо не хочеш, ми можемо просто випити кави, і я відвезу тебе додому, — сказав він, дивлячись мені в очі. У його голосі не було тиску, він давав мені вибір.

Я похитала головою, відчуваючи, як тремтить нижня губа.

— Ні, я хочу. Дуже.

Переборовши збентеження, я першою потягнулася до нього. Наші губи зустрілися, і світ навколо перестав існувати. Його поцілунок був м’яким, неквапливим, немов він пробував мене на смак, вивчав, запам’ятовував. Я запустила пальці в його волосся й притягнула ближче, раптом злякавшись, що це може закінчитися надто швидко.

Але він не поспішав.

Його руки ковзнули під мою кофтинку, і я здригнулася від дотику гарячих пальців до шкіри. Він обережно стягнув тканину через голову, і я залишилася в одній білизні, відчуваючи себе безмежно вразливою під його поглядом. 

— Ти неймовірна, — видихнув він, проводячи кінчиками пальців по ключицях.

Я хотіла щось відповісти, але слова застрягли в горлі, коли його губи торкнулися моєї шиї. Я закинула голову, відчуваючи, як його подих обпалює шкіру, а руки розстібають застібку бюстгальтера. Коли тканина впала, я інстинктивно прикрилася руками, але він м’яко відвів їх у сторони й завмер, дивлячись на мене.

— Боже, Діано... — прошепотів він, і в цьому шепоті чулося таке щире захоплення, що мої страхи почали потихеньку танути.

Він нахилився й поцілував мої груди. Повільно, ніжно, немов куштуючи щось дорогоцінне. Я вчепилася в його плечі, відчуваючи, як від його губ і язика по тілу розливається тепло. Коли він взяв сосок у рот і почав смоктати, я мимоволі вигнулася, видихнувши його ім’я.

— Артем...

— Тихіше, — прошепотів він, піднімаючи погляд. — Я нікуди не поспішаю. Ми будемо робити це так, як тобі буде комфортно.

Він підхопив мене на руки й поніс у спальню. Він опустив мене на ліжко й навис зверху, спираючись на лікті.

Я тремтіла. Сильне, нервове тремтіння охоплювало мене від збудження й хвилювання порівну. Я не знала, як це буде. І найбільше боялася, що секс зі мною йому не сподобається. Що я виявляюся незграбною, недосвідченою, скутою. Що він розчарується.

Його пальці ковзнули вниз, до резинки моїх джинсів. Він розстебнув ґудзик, стягнув тканину разом із мереживними трусиками, і я залишилася зовсім оголеною перед ним. Його очі здавалися майже чорними, і в них горів вогонь.

— Ти така красива, — сказав він хрипко.

Він швидко зняв з себе футболку, потім джинси. Коли він стягнув боксери, я ахнула й відвела погляд. Не те щоб я не знала, що відбувається між чоловіком і жінкою — я дивилася порно потайки, коли ніхто не бачив. Але в житті все було інакше. Справжнє тіло, справжня близькість.

— Подивися на мене, — попросив він, і я змусила себе підняти очі.

Він ліг поруч, притягнув мене до себе й знову почав цілувати. Повільно. Ніжно. Його рука ковзнула між моїх стегон, і я видихнула, відчуваючи, як його пальці торкаються мене там, де я навіть сама собі не дозволяла торкатися занадто багато.

— Розслабся, — шепотів він. — Довірся мені.

Я кивнула, прикусивши губу. Його пальці рухалися повільно, обережно, і я відчула, як тіло починає відгукуватися, танути в його руках. Коли він прибрав руку й притулився зверху, я заплющила очі, готуючись до болю.

— Дивись на мене, — попросив він.

Я розплющила очі й зустрілася з ним поглядом. Він увійшов повільно, і я скрикнула, вчепившись у його плечі. Було боляче. Гостріше, ніж я очікувала. Але Артем завмер, даючи мені звикнути.

— Усе добре, — прошепотів він. — Усе добре, Діано. Дихай.