Глава 38

Наступного дня остання пара тягнулася неймовірно повільно. Я вже кілька разів поглядала на годинник, зовсім не слухаючи викладача. 

Щойно пролунав дзвінок, я швидко зібрала конспекти й наздогнала Кароліну в коридорі.

— Каро, ходімо після пар у торговий центр?

Вона здивовано подивилася на мене.

— Ого. І що ж тобі терміново знадобилося?

Я трохи усміхнулася.

— Мені потрібно купити щось... більш спортивне.

— Навіщо?

Я на мить зам'ялася, а потім усе ж сказала:

— Артем запросив мене завтра пограти в гольф.

Кароліна різко зупинилася.

— У гольф?

— Ну... так.

Вона навіть присвиснула.

— Це взагалі-то недешева розвага. Звідки в нього такі гроші?

Я лише знизала плечима.

— Не знаю. Може, зі стипендії. А може, там не так дорого, як ми думаємо.

— Сумніваюся.

Мене це, чесно кажучи, хвилювало значно менше.

— У будь-якому разі я думаю, що ми просто поділимо рахунок навпіл.

Кароліна подивилася на мене так, ніби я сказала якусь дивну річ.

— На побаченні?

— Ну так.

— Діано... — вона похитала головою. — Ділити рахунок навпіл на нормальному побаченні — це якось дуже дивно.

— Чому?

— Бо якщо хлопець запрошує дівчину, то він і платить.

Я усміхнулася.

— Це не принципово.

— Для тебе — ні.

— Мені просто цікаво спробувати щось нове. Гольф — це ж незвичайне побачення.

Кароліна засміялася.

— Це точно. Добре, ходімо, підберемо тобі образ для справжньої гольфістки.

За годину ми вже виходили з торгового центру.

Я купила світлу плісировану спортивну спідницю, біле поло й легку вітровку.

— Ну все, — сказала Кароліна, поправляючи сумку на плечі. — Тепер виглядаєш так, ніби народилася з ключкою в руках.

— Дуже смішно.

— Потім усе розкажеш.

— Якщо буде що розповідати.

— Повір, буде.

Ми попрощалися, і я поспішила додому.

Наступного ранку я прокинулася ще до будильника й кілька секунд лежала із заплющеними очима, намагаючись зрозуміти, чому настрій такий хороший. А потім згадала про Артема, про гольф і про новий одяг, який учора акуратно розвісила на дверцятах шафи, щоб зранку нічого не прасувати й не метушитися, — і сон остаточно зник.

До його приїзду я встигла двічі переодягнутися, хоча в результаті все одно повернулася до того, що ми вибрали з Кароліною. Волосся я зібрала у високий хвіст, зробила зовсім легкий макіяж і, оглянувши себе в дзеркалі, залишилася задоволена. Принаймні тепер я справді трохи нагадувала людину, яка знає, з якого боку тримати ключку для гольфу.

Коли Артем написав, що вже внизу, я схопила сумочку, швидко попрощалася з мамою й спустилася. Він чекав біля машини, спершись стегном об дверцята, і щось переглядав у телефоні, але, почувши мої кроки, підняв голову. Його погляд ковзнув по мені зверху вниз, затримався на кілька секунд, і від того, як повільно на його обличчі з'явилася усмішка, я одразу відчула знайоме тепло десь під ребрами.

— Ого, — протягнув він замість привітання. — Я, здається, недооцінив, наскільки серйозно ти поставишся до нашого походу.

Я зупинилася перед ним і машинально поправила край спідниці.

— Це добре чи погано?

— Дуже добре. Ти чудово виглядаєш, Діано.

— Дякую, — я відчула, як щоки починають теплішати, і подумки похвалила себе за те, що не нанесла багато рум'ян.

Артем відчинив переді мною дверцята, але перш ніж я встигла сісти, ще раз оглянув мене й задумливо додав:

— До речі, я раніше не помічав, але в тебе справді спортивна фігура. Ти чимось займаєшся?

Я не стрималася й розсміялася.

— Я? Спортом? Я можу втомитися, просто швидко піднявшись сходами на третій поверх. На благодійному забігу ти вже мав можливість оцінити мої видатні спортивні здібності.

Він засміявся, очевидно згадавши той день.

— Точно. Як я міг забути.

— Отож. Уся заслуга належить моїй мамі. Вона надто серйозно ставиться до здорового харчування і ще з дитинства контролює, що лежить у нашому холодильнику. Думаю, якби вона могла, то особисто перевіряла б склад кожного продукту перед тим, як я його з'їм.

Ми обоє засміялися, і залишки мого ранкового хвилювання нарешті розчинилися. Поруч з Артемом узагалі ставало дивно легко. Ще кілька хвилин тому я думала, куди подіти руки, про що говорити й чи не виглядаю надто старанно вбраною для гольфу, а тепер сиділа поруч із ним у машині, слухала музику й ловила себе на тому, що без причини усміхаюся.