28.1

  Артем нахилився наді мною лише злегка опираючись на руку, щоб не завдати болю. По моєму тілу раз за разом проходив електричний розряд змушуючи ніби молитву шепотіти  ім'я коханого.

 Чоловік поводився зі мною  ніби з крихким кришталем,  боявся розчавити своїм тілом, а мені хочеться відчути його силу там де моє тіло спрагло ниє від бажання. Коханий  знову припав до моїх губ глибоким поцілунком, таким глибоким, що я  здригнулася, коли він одночасно став гладити пальцями шовковисті завитки у мене між ногами. Його пальці, погладивши мене зовні, ніжно натиснули і проникли всередину.

-- Артеме ..., -- прошепотіла я, безсоромно притискаючись до його руки. Твердий як сталь пеніс тепер розташувався між моїх стегон. Коханий  знову погладив мене і занурив пальці глибше. Мені на мить стало боляче, але рухи були ніжними, легкими, пестливими. Артем  поступово розширював пальцями вхід в моє лоно. Я  відчула вологість. Тиск посилився. Від задоволення я закрила очі. Цей чоловік точно знає як подарувати жінці задоволення.

-- Артеме, коханий ...

-- Шшш, ... -- Артем лизнув мій сосок, і градус мого  збудження піднявся ще вище. -- Я теж цього хочу, але не треба поспішати. Я не хочу  завдавати  тобі болю. 

-- Я готова ...

   Здається уже ніхто з нас не може стримувати себе.

-- Повільніше мила, тоді буде не так боляче. Я більше не хочу, щоб тобі було боляче та неприємно.

Я відчула, як він повільно входить в мене, наповнюючи мене міліметр за міліметром, потім відступає, погладжуючи неймовірно чутливу шкіру  між моїх стегон. Біль змішалася з гострою  всепоглинаючою  насолодою. -- Артеме, -- хрипко прошепотіла  я, облизуючи губи.

-- Ох, моя кохана дівчинко, ...тепер моя на все життя.

 Одним плавним повільним рухом коханий  увійшов в мене  так глибоко, як тільки зміг.

 Я  здригнулася від насолоди. Відчувала себе  наповненою самими приємними відчуттями. Біль минув за мить. Я дихала часто і швидко. Тіло само прийшло в рух, не підкоряючись командам розуму. 

Я відчувала, як Артем  рухається в мені,  кожен його поштовх посилав хвилі насолоди по всьому моєму тілу. Здавалося, з кожним рухом Артем ставав мені  все ближче. Я  не знала, чого саме я  очікую далі, відчуття невагомості повністю захопили мене. Я  відчувала, що неухильно наближаюся до чогось досі незнаного, але мої відчуття підказують, що буде незабутньо. Раптово на мене накотилася чуттєва хвиля, потужна, наче цунамі і я судорожно затріпотіла усім тілом в міцних руках коханого чоловіка.

-- Артеме! -- зойкнула я, впиваючись нігтями в його спину. Артем встромився в мене ще раз, і хвиля  насолоди накрила нас обох.

-- Тепер ти моя, душею і тілом ... навіки ...

-- Твоя ... навіки ...

Одразу після наших утіх Ліна солодко задрімала на моєму плечі. Ця дівчинка віддала себе менібдо останньої краплі почуттів та емоцій. Таку насолоду з жінкою я відчув вперше. Я міцніше притулив кохану у своїх обіймах дякуючи силам небесним за щедрий подарунок долі. 

-- Як почувається моя прекрасна, молода дружина? Нічого не болить? -- запитав Ліну одразу як вона відкрила очі.

-- Мені подобається як ти називаєш мене молодою дружиною. І почуваю я себе прекрасно. Я сама щаслива ЖІНКА на планеті. Дякую , коханий за те , що ти є у моєму житті, -- присоромлено защебетала Ліна.

-- Разом ... поки смерть не розлучить нас. Як у книжках відомих письменників про вічне кохання.

Я вдивлявся в обличчя жінки, яка перевернула моє життя з ніг на голову. Дуже повільно нахилив голову і поцілував зі всією пристрастю та любов'ю, яка наповнювала моє серце. У очах коханої  відобрадалися тіж самі почуття, що і в моїх. Значить он воно як почуватися абсолютно щасливим.

                                            Епілог 

Минуло п'ять щасливих років.

-- Донечко, ти бачиш де наша мама? Он вона  наша красуня -- мама. Поглянь маленька принцесо, саме зараз їй вручать диплом лікаря. Так, моя крихітко тепер нам не страшні жодні віруси чи хвороби, -- пояснював я нашій однорічній доньці, яка своїми малими оченята вдавала, що розуміє мене з пів слова.

-- Привіт, сину! -- пролунало десь з боку за моєю спиною.

 Я навіть не повірив одразу, але сплутати мамин голос з чиїмось просто не можливо.

-- Мамо! А ти, що тут робиш? -- питаю здивовано.

-- Ти не радий мене бачити?

-- Звісно радий, мамо. Це ти усі ці п'ять років робила вигляд, що не знайома з нами. Ти добре  знаєш скільки разів я намагався ...

-- Моя онучна дуже схожа на тебе. Така мила. 

-- А я твоя копія. Значить моя донька буде такою ж красунею як і ти.

-- Артеме, якщо зможеш, то прости мене. Твоя матір горда ідіотка яка вважала, що знає як тобі буде краще і з ким ... Ліна прекрасна дружина  та мама я тішуся, що ти не послухав мене і вчинив по своєму. 

-- Я люблю тебе, мамо. Думаю Ліна теж пробачить. Вона не вміє таїти образ. У моєї дружини велике та любляче серце.

-- Любі мої, нарешті моя мрія здійснилася. Диплом у мене  кишені. Ні, поки лише  у руці, бо я буже хочу показати його вам, -- сяяла моя дружина, не помічаючи, що ми не лише з донькою, а й з її бабусею.

-- Привіт і вітаю, Ліно. Знаю, що я не бажана гостя на вашому святі, але це найкращий привід попросити у тебе пробачення. Я була дуже не справедливою до тебе. Ти гідна дружина моєму синові. Прости мене ...

-- Я рада вас бачити, Олено Павлівно і зла на вас не тримаю. 

 Я підійшла ближче і дозволила себе обійняти. Ці п'ять років були дуже щасливими, але іноді я бачила в Артемових очах сум який у цю мить змінився на радість. Ми обоє мовчки чекали цього моменту.

-- Дозволиш мені взяти на руки вашу доньку?

-- Ну звісно,  ви ж її єдина бабуся. Оленка з радістю познайомиться з вами. 

-- Оленка?

-- Так звали мою маму, так звуть вас от ми і подумали з Артемом ...

Я в перше бачила як залізна леді -- Олена Павлівна зронила сльозу і не просто зронила, а розплакалася як мале дитя.