28

Глава 28                                                   

 Приготування до вінчання зайняли більше часу ніж сподівався Артем. Йому хотілося зробити мене своєю справжньою дружиною  якомога швидше. Та я б нізащо не квапила моменти, які були між нами у цей час. 

Ми завжди відволікалися на поцілунки, обійми і милі розмови ні про що і про все на світі. Складали плани на майбутнє, обіцяючи один одному не зважати на погоду за вікном.

Мері відносилася до нашого весілля з усією серйозністю. Для неї це було великим задоволенням. У це свято вона вкладала свою душу. Тітка Артема створила для нас незабутню казку.

День вінчання!

Я стояла біля великого дзеркала уважно розглядаючи своє відображення.

 Хвилююся, але намагаюся не показувати свій страх.  Сьогодні день нашого з Артемом весілля. Справжнього весілля. Поряд зі мною  метушилася Мері поправляючи невидимі складки на моїй весільній сукні. 

Ще ніколи я не була такою красивою як сьогодні. Біла мереживна  сукня пасувала мені неймовірно. У волосся були вплетені кілька білих троянд, що додавало образу легкої ніжності. Бачили б мене зараз мої мама і тато. Та я вірю, що бачать. Десь далеко з неба вони радіють разом зі мною.

-- Ліно, кохана можна зайти до кімнати? ---- запитав Артем, стукаючи у двері.

-- Так, звичайно, -- відповіла я.

-- Ні в якому разі! Це не добра прикмета. Навіть не думай заходити, Артеме, -- кричала Мері, махаючи руками.

-- Мері, прошу давай впустимо його, -- попросила я.

Далі вмовляти Мері не було сенсу, бо Артем уже зайшов до моєї кімнати.

-- А як же традиції?  -- лютувала Мері, коли Артем обійняв мене. 

-- Серденько, яка ж ти в мене красива. Сама прекрасна наречена і ... моя, -- ігноруючи слова тітки, хитро посміхався Артем нам обом.

Оскільки у мене не має батька який би провів мене до вівтаря ми вирішили, підемо  разом. Я вдячна Артемові за те,  що він завжди підставляє своє плече. 

Він делікатно обходив усі підводні камені, щоб я почувалася щасливою адже Олена Павлівна не прийняла запрошення на весілля і це пригнічувало нас обох. З боку виглядало так ніби ми обоє сироти.

-- Готова? -- Артем нахилився до моєї долоні і бережно поцілував її.

-- Готова! -- відповіла я, беручи у руку букет нареченої.

 Я щасливо посміхнулася, бо була готова іти з Артемом хоч на край світу. Головне, що коханий чоловік поряд. Мій Артем! Єдиний на все життя.

Під звуки органу ми рука об руку йшли до вівтаря де наш чекав священик, щоб скріпити наш союз, а ми були готові віддати клятви вірності на все життя. Наші пальці тісно переплетені. Я відчуваю в Артемових руках опору якої так потребувала все життя. Через кілька хвилин наші долі будуть  міцно переплетені і ніщо  ніколи не розлучить нас. 

 Усе таїнство вінчання Артем не зводив з мене очей, а в них світилося стільки любові, що у моєму горлі стояла солодка медова грудка...

-- Я, Атрем беру тебе за дружину ...

-- Я,  Ліна беру тебе за чоловіка ...

-- Що Бог з'єднав людина нехай не розлучає.

Вечірка з приводу нашого справжнього одруження проходила у ресторані який був схожим на середньовічний замок. Мері чарівниця попрацювала на славу. Вона створила неймовірну магію свята. 

-- Любі мої я бажаю вам бути самими щасливими. І з кожним днем лише примножувати своє щастя. Ніколи і ні за яких умов не згубити своїх почуттів. Ось і наздогнав вас закоханий Амур. Думали – не наздожене? А..., ні! Адже йти вдвох по  житті набагато цікавіше, ніж поодинці. Рада  за вас, мої милі! Величезного сімейного щастя вам!!! 

   Перша особлива ніч ! 

-- Нічого не бійся кохана я ніколи не завдам тобі шкоди чи болю. Даруватиму лише задоволення, але на жаль першого разу болю не оминути. 

-- Артеме, я не на стільки наївна, як ти собі на вигадував.  Я знаю, що це мій перший раз. Ніхто раніше не торкався мене. Ти перший ... у всьому ... Я кохаю тебе ...

   Слова Ліни підносили мене на вершину блаженства, а я ще навіть не торкався її. 

-- Я теж тебе кохаю, серденько. Це наша ніч ..., перша, особлива ... ти моя ...

-- Твоя ...

 В одну секунду Артем заволодів моїми губами, моїм диханням. Коханий цілував повільно, пристрасно зваблюючи своїми губами, а  я невміло  смакувала насолоду, яку дарував мій  чоловік.

 Я читала, що такі відчуття називають метеликами у животі. Аналізувати далі те, що між нами відбувається не було сил і я просто піддалася рукам Артема. Упевнена він навчить мене геть усьому.

Повернувши мене до себе спиною, Артем взявся розв'язувати корсет весільної сукні не забуваючи покривати мою спину поцілунками. Я тремтіла відчуваючи, як чоловік розпускає моє волосся, а далі підхопивши на руки кладе на ліжко застелене білим атласним покривалом на якому розсипані пелюстки кремових троянд.

 Вперше я майже оголена перед чоловіком. На мені лише крихітні трусики, але затулятися від Артема я не збираюся. Ми чоловік та дружина. Я готова віддатися йому душею і тілом ...

Артем доволі швидко позбавляв себе від одежі. Побачивши його  абсолютно голим я ще більше замилувалася ним. Не в змозі відвести погляд  прикрила очі, відчуваючи як прогинається матрас, а на моїх губах знову легкий ніби повітр'я поцілунок. Я не сміливо запустила руки у волосся Артема, змушуючи поглибити наш поцілунок. Серце билося ніби у переляканої пташки, ставало важко дихати, а в низу живота розгорається справжнє полум'я.

-- Артеме, коханий ... я більше не можу ...

-- Серденько, це лише поцілунки, -- гортанно хрипить мені на вушко Артем.