25

Глава 25                                                        

    Повернувши голову від екрану в бік Ліни я зрозумів, що вона заснула.  Мабуть, добряче втомилася за день, а фільм їй точно сподобався. Було дуже кумедно спостерігати за тим, як моя Ліна ледь стримує сльози.      

 Дивлячись на дівчину я милувався нею, а ще у моїй голові знову промайнула думка, що я не хочу відпускати її зі свого життя. Вона єдина дівчина до якої у мене не лише сексуальний потяг, а й ціла купа інших почуттів і мабуть, найголовніше серед них,  -- кохання. 

Якби Ліна змогла покохати мене у нас був би шанс створити справжню сім'ю з купою дітей.  Чомусь упевнений, що вона не буде проти. Я завжди вважав, що сильні почуття ускладнюють життя, а тепер готовий боротися за серце Ліни, за її почуття до мене. 

 Збавивши звук телевізора я виключив його. Взяв пусте відерце від попкорну і пересунув у бік. Не хотілося створювати зайвого шуму, щоб не розбудити Ліну. Треба просто безшумно перенести до її кімнати. Підхопивши свою дівчинку на руки поніс до спальні. Поклав на ліжко і просто милувався, сидячи поряд.

-- Не йди, від мене, Артеме ..., -- бурмотіла Ліна в подушку, не відкриваючи очей. Я не хочу ...,  без тебе ...

    Посміхнувшись я виключив лампу з думкою про те, що вищі сили на моїй стороні. Лігши у ліжко я притулив  Ліну до себе, а вона лише сонно зівнула, як завжди кумедно зморщивши свого носа.

Навіть не знаю чого мені зараз більше хочеться, плакати чи сміятися. Коли під боком така бажана дівчина навряд чи мені  вдасться спокійно заснути. Та з Ліною я отримую задоволення навіть від того,  що просто обійматиму її. З цією дівчиною інакше не можна. Вона заслуговує геть інших вчинків, а не банального десятихвилинного сексу. Для мене Ліна чистіше джерельної води і я не забрудню її своїми бажаннями. Попереду мене чекає  найдовша ніч у моєму житті. Безсонна ніч...

Я прокинулася посед ночі відчувши незвичне тепло по всьому тілі. Артем тулився до моєї спини. Мені потрібно було лише п'ять секунд, щоб пригадати момент, коли я крізь сон просила чоловіка не йти від мене.

 Його тіло було таким гарячим і так притягувало до себе. Повернувши голову поглянула на нього через плече і  побачила, що Артем спить на боці, тихенько посапуючи мені у вухо.

Я обережно лише трохи відсунулася від нього і повернулася на спину. Бідний Артем знову заснув біля мене одягненим. Мабуть, не зручно йому?!

Спершись на лікоть я просто милувалася ним. Його обличчя таке спокійне у сні, не суворе як завжди, а  навіть усміхнене. Раптом мені захотілося протягнути руку, щоб торкнутися його щоки. Я хотіла знову відчути присмак його губ. Мрійниця, але ні між нами таки щось відбувається чи я все вигадала?

Ніби здогадавшись про мої думки Артем відкрив очі і глянув на мене. Він одразу торкнувся моєї щоки.

-- Ліно? ... 

-- Ммм ...

-- Що ти зробила зі мною?

 Артем запустив пальці у моє волосся і притягнув до себе. Він знову цілує мене, своїм пянкими губами.

-- Ліно, не так! Я не скористаюся твоєю наївністю хоч і дуже сильно хочу цього і ледь стримую себе в цю мить. Обіцяю, усе буде по-іншому. Не так! Ти варта більшого, дівчинко моя, а зараз давай просто спати. Завтра нас чекає новий день. Обіцяю він теж буде особливим. Чоловік знову обійняв мене, цілуючи у волосся, а далі просто закрив очі. 

 -- Доброго ранку, Ліно! Як спалося тобі у обіймах фіктивного чоловіка? -- потягнувся до мене чоловік, щоб поцілувати у ніс.

-- Просто чудово! Неймовірно, прекрасно ..., -- щебетала я ніби з переляку.

-- Оооо, бачу моя принцеса задоволена.

-- Ніяка я не принцеса,Артеме, але дякую тобі за те , що робиш моє життя прекрасним. Твоя допомога безцінна.

-- Я ще нічого такого не зробив..., лише збираюся. До речі до обіду тобі доведеться посумувати, а може навпаки зітхнеш з полегшенням від того, що нарешті позбавилася мене. У мене дві важливі зустрічі, які ніяк не можна переносити. Одна з них  стосується нас.

-- Артеме, я чудово розумію, що у тебе достатньо обов'язків і роботи. Їдь і ні про що не хвилюйся. Я чекатиму тебе вдома.

-- А я намагатимусь якомога швидше усе вирішити і повернутися до тебе.  

-- Я приготую тобі сніданок. 

-- Не треба! Я сам зварю собі кави, а ти відпочивай, бо повернуся і знову змушу йти зі мною на прогулянку.

Я із задоволенням піду з тобою хоч на край світу, -- думала я  у той момент, коли Артем цілував мене в чоло.

Коли  я прийшла на кухню Артема у квартирі вже не було. У повітрі стояв аромат свіжозвареної кави, на столі лежала записка, а зверху на ній шоколадна цукерка. Взявши листок паперу в руки швидко побігла очима по скупих рядках:

    Кава у турці, цукерка на столі для тебе, мила моя Ліно.

    Гарного ранку!                                

                                                                 ЦІЛУЮ, ТВІЙ АРТЕМ !

***