21

Глава 21                                                       

   Цього не може бути. Марення якесь. Не помітно я ущипнула себе за руку, закривала і відкривала очі, але образ тітки Віри нікуди не зникав. Що вона тут робить? І чому стоїть поруч з Оленою Павлівною?

-- Ліно, що з тобою? Ти зблідла і здається вирішила зламати мені пальці, -- глянувши на мене здивовано  запитав Артем.

Звісно Артем не розуміє, що відбувається. Раніше йому не доводилося зустрічатися з моєю тіткою. 

-- Артеме, жінка яка стоїть поруч з твоєю мамою, моя тітка Віра. Не розумію..., чому вона тут? 

-- Думаю...,  мама вирішила розшукати твоїх родичів. Вона у мене любителька феєричних шоу. 

-- Артеме, я боюся! Тітка Віра з легкістю може влаштувати скандал. Я ж втекла від неї не сказавши ні слова. 

Знаючи свою тітку моєю шкірою йшов мороз. Я боялася, дуже сильно боялася, бо розуміла, що зараз мене чекає грандіозний скандал. Невже прекрасний вечір зіпсовано?

-- Так, заспокойся, Ліно!  Перестань тремтіти, як полохливий заєць. Ми маємо підійти до них і привітатися. Я з тобою і нікому не дозволю ображати тебе. Ні своїй мамі, ні твоїй тітці. Не знаю у кого які плани на сьогоднішній вечір, але їм не судилося здійснитися.

Артем взяв мене за руку і повів до Олени Павлівни і тітки Віри. Я йшла ніби на заклання, бо добре знала, що моїй родичці байдуже геть на все. Вона з легкістю може схопити мене за волосся і голосити на весь зал, яка я не вдячна і жорстока. 

-- Привіт, мамо! Дякую за те, що організувала для нас з Ліною прекрасний вечір. Ми з дружиною безмежно тобі вдячні. Свято просто чудове. -- І вас вітаю,  Віро ... , вибачте не знаю як по батькові. Невже лише сьогодні ви спромоглися згадати, що у вас є племінниця  якою ви опікуєтеся після смерті її батьків? Здається до цього часу вам було геть байдуже на неї? Що ж раптом  змінилося?

Артем говорив доволі голосно.  Усі, хто стояв поруч в мить обернули всю свою увагу на нас. Тітка Віра помітно нервувала весь час поглядаючи на Олену Павлівну. Було добре видно, що не з добрих намірів вона приперлася сюди. Її мовчання може означати лише те, що вона чекає вказівки Олени Павлівни. Тепер я упевнена, що моя "свекруха" спеціально розшукала її, щоб показати усім з яких низів синова дружина. Та  мій чоловік  захищає мене і це неабияк радує.

-- Сину, Віра тут, бо хвилюється за свою племінницю. Вона ж навіть словом не обмовилася їй, що збирається одружити тебе на собі. Ліна обманює тебе, любий,  щоб виманити побільше грошей. Схоже дівчину не влаштовувало те життя яке могла їй дати рідна, але зовсім не заможна тітка. Бачу у неї таки все вийшло. Ну ..., Ліно, і не соромно тобі користуватися грошима мого сина ? 

Тепер я розумію сенс цієї спец операції. Це все зроблено для того, щоб виставити мене меркантильною і не вдячною. Щоб розповісти усім, як я обдурила Артема, як витягую з нього гроші. 

-- А чому це їй має бути соромно? Вона моя законна дружина. Ми кохаємо один одного і все, що є у мене належить і Ліні також. А ви, Віро мали б хоч краплю сорому, Ліна повнолітня і має право сама вирішувати як жити. Мало хто втікає від добра. Тож робіть висновки. Мамо, скажи лише, будь ласка чесно, ти хотіла влаштувати скандал?

-- Звісно..., ні! Як ти можеш так погано думати про мене? -- лукавила жінка.

-- Тітко, Віро я не повернуся до вас. Більше ніколи не житиму разом з вами,  навіть якщо доведеться підмітати вулиці зранку до ночі. Не розумію, чому ви тут? Вам завжди було байдуже на мене. 

-- Ах ти ж невдячна, вирішила прикинутися невинною овечкою. Безсоромна, та ти хоч би на мить подумала про мене  Скільки ж я настраждалася, скільки безсонних ночей провела у думках куди ти зникла. Та я все що мала тобі віддала, а ти ... безтурботного життя забажала. Нам негайно потрібно поговорити. Негайно! 

-- Артеме, ми вийдемо на двір із тіткою..., там і  поговоримо. Не будемо привертати до себе ще більше уваги гостей. 

-- Саму я тебе нікуди не відпущу.  Я іду з вами.

-- Не треба, ми лише поговоримо і я повернуся.

Взявши тітку за руку,  яповела її до виходу. До нас і так уся увага гостей прикована. І раз моя тітка тут,  то варто розкласти усі крапки над "і". 

Вийшовши на свіже повітря ми стали поруч з фонтаном. Тітка люто розглядала  мене.  Звісно їй не подобалось те, що вона бачить. Не таку Ліну вона хотіла зустріти сьогодні.

-- Навіщо ви сюди приїхали? Невже Олена Павлівна постаралася? 

-- Не твоє діло, соплячко. Думаєш лягла під багатія і можеш вказувати мені, що робити, --- сичала розлючена тітонька.

 От і справжнє обличчя моєї рідної тітки. Крики, образи лише штурханців бракує. Тут доброго слова ніколи не дочекаєшся. 

-- Тітко Віро, прошу вислухайте мене. Я ніколи і нізащо не повернуся до вас. Я мрію стати лікарем, а ви вважаєте, що у мене немає шансу. Та це не так і боротимуся за своє бажання. Живіть своїм життям. Радійте тому, що я пішла від вас. Ви ж завжди називали мене тягарем. Кричали, що через мене у вас немає особистого життя.  Тепер ви вільні від мене, насолоджуйтеся. 

-- Ах, он як ти заспівала, невдячна! А за усі роки потрачені на тебе хто мені заплатить? Га? 

-- А, он воно  що! Значить  ви приїхали за грошима! Цікаво, скільки Олена Павлівна пообіцяла за скандал?

-- Не твоє діло, невдячне дівчисько. Начепила на себе красиву сукню і думаєш, що можеш перечити мені. Не буде цього, а от скандал буде, -- кричала тітка, щосили жбурнувши мене у фонтан з холодною водою.