19.1

 Що за грайливий настрій? Невже Артем і досі під дією алкоголю? Сьогодні він вперше просто жартує зі мною без звичних йому насміхань і принижень. Колюча їжачиха в рази краще звучить за страшка і опудала. 

Вирвавшись з його обіймів, яких я водночас боялася і про які шалено мріяла, одразу відскочила на метрів два від цього наглющого красеня, який сидів на  моєму ліжку, пильно спостерігаючи за мною. У нього, що немає ніяких справ? А сьогоднішній вечір на нашу честь? Хіба не треба готуватися?

-- Артеме, давай краще обговоримо сьогоднішній вечір. Ти так і нічого не пояснив мені. 

-- А, що тобі пояснювати, Ліно? Неочікувано для мене ти стала красивою ..., дуже красивою дівчиною. Усе, що тобі сьогодні потрібно, то це демонструвати усім шалене і пристрасне кохання до мене, а не сахатися ніби я заражений смертельною хворобою, як ти це зараз робиш. Можливо нам доведеться цілуватися при гостях для того, щоб наша вистава виглядала правдивою і ні в кого не викликала жодних сумнівів. Упевнений, моя  мама буде  дуже старанно намагатися пояснити нашим знайомим, що моє почуття до тебе це лише ... жалість. 

-- Я буду старатися добре підігрувати тобі.

-- От і молодець! Разом ми -- сила. І щодо сьогоднішньої ночі. Вчора я дозволив собі випити зайвого, але ... свідомо хотів, щоб ти була поруч тож не думай, що в тому, що я прийшов до тебе  винен алкоголь. Тепер ти створюєш мій настрій. 

-- Я нічого не розумію. 

-- Я й сам поки нічого не розумію, -- коротко відповів Артем, не збираючись заглиблюватися у пояснення.

Чоловік  зіскочив з ліжка і хутко почав збирати розкиданий ним вночі одяг. Зібравши все на руку, підійшов до мене. 

-- Не можу дочекатися моменту, коли побачу тебе у вечірній сукні ...  Сьогодні я вдома тож приводь себе в порядок і приходь на кухню. Я приготую нам кави. Перевіримо який з мене бариста.

Артем покинув мою спальню, а я так і продовжувала стояти спершись на комод, щоб не впасти. Чому він такий дивний? Нащо переконує мене, що я подобаюся йому? Чому раптом змінив гнів на милість? Ще день назад його дратувала моя присутність, а тепер каже, що подобаюся йому.

 Складається враження, що я знаю двох різних  Артемів, але котрому з них можна вірити поки не розумію!? 

Вмившись і переодягнувшись йду на кухню. Артем уже зовсім у іншому вигляді наливає Мері кави. Свіжий такий весь з вологим волоссям у сірих тренувальних штанах і білосніжній футболці з логотипом Nike. Чому він так подобається мені у будь-якому вигляді? Чому усі думки про нього? Невже це кохання так туманить мій розум? 

-- Доброго ранку, Мері!

-- О, привіт, Ліно! Як спалося? -- запитала, завжди весела і усміхнена Мері. Цікаво,  вона щось чула посеред ночі чи це проста ввічливість?

-- Спалося мені як завжди, Мері  ... спокійно, -- відповіла я при цьому не втримавшись глянути на Артема. Чоловік не встиг приховати посмішку, тому весело демонстрував мені рівні  білосніжні зуби.

-- Ліно, сідай до столу я налию тобі кави. Сьогодні ти і Мері дами мого серця.

Артем продовжував посміхатися мені. Наливши кави навіть пересунув свою чашку, щоб сісти ближче до мене.

-- І так, милі мої, бачу у вас обох сьогодні гарний настрій і я щиро рада за вас. Та давайте повернемося до сьогоднішнього вечора. Я хочу, щоб усе пройшло ідеально. Щоб  твоя мама Артеме прищепила собі нарешті язика і зрозуміла, як її сину пощастило з дружиною. Ліно, я домовилася з Тімом, що близько обіду він буде у нас. Зачіска і макіяж мають бути ідеальними. 

-- Я готова! 

-- Артеме, та в тебе просто ідеальна дружина. 

-- Я знаю, Мері! Шкода, що я не зрозумів цього раніше. 

-- Артеме, а о котрій годині ми маємо бути у ресторані?

-- О шостій, Ліно!

-- Мері, а ми встигнемо до того часу?

-- Звісно встигнемо. Ви ще навіть мене встигнете відправити додому. 

-- А хіба ви не поїдете з нами? -- налякано запитала я, бо чудово розуміла наскільки мені потрібна підтримка цієї доброї до мене жінки.

-- Не поїду! Олена не дала мені запрошення та й сьогодні ввечері у мене зустріч яку я ніяк не можу відмінити. А ти перестань хвилюватися дівчинко я більше ніж упевнена, що ти готова ламати зуби усім акулам богемного товариства. Тим більше Артем буде поряд. Не думаю, що він дозволить комусь образити тебе.

Слова Мері звучали заспокійливо, але внутрішній страх все-одно не давав мені спокою. Артем накрив мою тремтячу руку своєю, цим самим даруючи таке потрібне відчуття упевненості і захисту. Мері непомітно покинула нас, а я не в силі вирвати руку опустила очі, вдаючи, що розглядаю недопиту каву.

-- Не бійся, все буде добре! Я обіцяю, що буду поряд і нікому не дозволю ображати тебе, -- запевнив Артем.

-- Сподіваюся, що все пройде без курйозів, бо акторського таланту в мені майже немає.

-- Я більше ніж упевнений, що все пройде добре, Ліно. Краще ходімо до моєї спальні, допоможеш мені з вибором костюма і сорочки. 

Нічого собі! Артем , що тепер  довіряє моєму смаку? Невже не боїться завдяки мені виглядати посміховиськом?

-- А ти не боїшся, що мій смак може підпортити твою чоловічу красу?

Чоловік нічого не відповів, просто так і не відпустивши мою руку повів за собою до своєї спальні обирати одяг для вечора.  Дивний він, але милий і так сильно притягує мене до себе... 

***