Після сніданку ми з Мері продовжили марафон мого перевтілення. Мене чекав манікюр і урок візажу, а ще ми мали обрати для мене сукню і аксесуари для завтрашного вечора. Моє серце переповнювали щасливі емоції. За два дні нашого з Мері знайомства я вперше відчула себе живою. Ця жінка за такий короткий час зуміла подарувати мені віру і надію. Впевненість, що у мене все вийде, бо я теж заслуговую бути по-справжньому щасливою.
-- Ліно, від сьогодні ти маєш берегти і доглядати свої руки, бо в них твоє щастя -- промовила Мері, милуючись моїм французьким манікюром.
-- Ви звісно праві, Мері, але ж самі добре бачите у скільки грошей Артемові обходиться моя краса. Живучи з тіткою Вірою у мене не було таких можливостей. Вона б ніколи не потратила на мене так багато своїх заощаджень.
-- Значить таки є один плюс у тому, що ти зустріла Артема. У нього грошей достатньо, а витратити їх на благородну справу лише додасть йому честі.
-- Я б не хотіла бути перед ним у боргу. Це не чесно.
-- Знаєш мила моя дівчинко, а справедливості взагалі дуже мало в цьому світі.
-- Мері, можна вас запитати?
-- Що саме тобі цікаво?
-- Ви така красива і добра. Ваші рідні мабуть, дуже люблять вас. Чому ви не розповідаєте про них?
Жінка глянула на мене з сумом у очах. Здалося ніби шкодує про щось. Невже своїм запитанням я ступила на заборонену територію? Та й хто я така, щоб лізти у чужі справи.
-- Немає у мене нікого, Ліно. Ні чоловіка, ні дітей. Колись давно я проґавила своє щастя. Поставила гордість вище почуттів. От тепер і доводиться вдавати з себе безтурботну і веселу модницю, щоб ніхто не зрозумів скільки ховається болю за моєю посмішкою. Та в мене є Артем, і ... ти, Ліно. Сподіваюся ви будете розумнішими за мене й вбережете своє щастя.
-- Але ж ви самі добре знаєте, що між нами нічого немає. У нас договір який не передбачає почуттів. Та й Артемові подобаються зовсім інші дівчата.
-- Знаєш, Ліно я роблю висновки з того, що бачать мої очі. А вони бачать, що ти закохана у мого племінника по вуха. Мабуть, закохалася з першого погляду!? І Артем учора зрозумів, що помилявся, тому й настрій у нього такий поганий. Мабуть, уже ламає голову як підступитися до тебе.
-- Думаю, ви перебільшуєте, Мері.
-- Ага, навіть уявляти не хочу той момент, коли мій племінник побачить тебе у всій красі. І я кажу не лише про красиве обличчя. Скоро він зрозуміє, що у нього під боком безцінний скарб який потрібно берегти, як зіницю ока.
Після манікюру був урок візажу, покупка декоративної косметики і сукня Вечірня сукня, одягнувши яку одразу відчула себе Попелюшкою з хресною феєю під боком. Невже момент казки настав і в моєму житті?
Моя сукня блідо голубого кольору, прямого крою лише зовсім трохи розширена до низу. Спереду повністю закрита, а спина розшита камінням у синьо голубій гамі. Завтра я вперше в житті одягну таку красу.
Мері змусила мене самостійно підібрати взуття. І я вперше не помилися з вибором. Було страшно, але я впоралася. Взяла сріблясті босоніжки і невеличку чорну сумочку.
-- Ти молодець! Чудовий вибір! Усе зробила правильно. Думаю тепер тобі моя допомога більше не потрібна.
-- Ні, Мері ..., без вас нічого не вийде. Ви моя підтримка і опора.
-- Так, думаю ми заслужили на те, щоб пообідати у ресторані. Заодне і етикет підтягнемо. Що скажеш, красуне ?
-- Я не проти! З вами мені завжди комфортно і цікаво.
Мері повела мене в один з найдорожчих ресторанів міста. Пояснивши, що завтрашній вечір буде проходити саме на такому рівні. За смачним обідом жінка пояснила мені призначення приборів і правила поведінки. Розповіла, що зазвичай обговорють і як поводяться. Попередила про суперниць, які намагатимуться будь-якими способами принизити мене, оскільки Олена Павлівна розповідала на кожному кроці, що дружина сина з села. Здається я все запам'ятала і сподіваюся, що до завтра мої знання нікуди не дінуться і я без проблем відсвяткую свій дебют у колі багатих, але пихатих людей.
Додому ми повернулися втомлені, але за те щасливі і задоволені своєю роботою. Мері гордилася собою, що за три дні їй вдалося зробити не можливе, а я сяяла від щастя навіть не вірячи, що це все насправді відбувається зі мною.
У квартирі пусто і тихо, значить Артем ще не повернувся. Мабуть, затримався на роботі. А може у нього побачення?
Мері одразу пішла до себе тай мені варто спуститися з небес на землю і нагадати собі, що окрім багатих вечірок є ще вступні екзамени. Красивий одяг буде змінюватися, а знання залишаться зі мною назавжди.
Прийнявши душ я переодягнулася у домашній костюм і вклавшись у ліжко взялася за підготовку. Час від часу мені кортіло поглядати на годинник, бо я так і не почула клацання замка вхідних дверей. Артем, мабуть ще весело проводить свій час з Олегом і дівчатами. Все саме так як вони люблять. У таку пізню годину можна лише розважатися, а не працювати.
Ох, Ліно, що у твоїй голові? Про що ти думаєш? У Артема своє життя, а у тебе своє. Наші життя які дві паралелі, які ніколи не перетнуться. Хіба ж не так? Учора ти сама не дозволила йому підступитися до себе, а тепер сидиш і гадаєш чому його досі немає вдома.
#1629 в Любовні романи
#370 в Короткий любовний роман
#780 в Сучасний любовний роман
шлюб за домовленістю, біль та зрада, бідна дівчина і багатий хлопець
Відредаговано: 31.07.2024