18

Глава 18                                                   

  Прокинувшись зранку першим ділом я підійшла до шафи. Мені так кортіло самостійно обрати собі одяг, а потім запитати у Мері чи є у мене смак. Чи можу я вдало поєднувати і підбирати собі одежу? Чи можу красиво одягатися без сторонньої допомоги?

 Посувавши вішаками вирішила, що сьогодні одягну сукню блідо лимонного кольору приталеного силуету. Артемові точно має сподобатися. Такою красивою він побачить мене вперше. Поклавши сукню на ліжко біжу у ванну. Мию голову, роблю усе як навчив Тім. Трохи хвилююся, щоб не повернулася моя солома. Але висушивши волосся я побачила, що воно залишилося таким самим гарним і гладким як і вчора. 

Зайшовши до  кухні я дуже здивувалася, бо Артем уже на повну щось готував біля плити. Дивно бачити його так рано на кухні та ще й за приготуванням їжі.

-- Доброго ранку, Артеме! А ти чого на кухні возишся? Твій сніданок ще не готовий, але я ...

-- Ліно, я й сам спроможний приготувати для себе яєшню і зварити чашку кави. Нянька мені не потрібна, -- доволі грубо відповів чоловік. При цьому навіть не глянувши у мій бік.

Що за муха його вкусила? Чому він такий злий з самого рання?  Невже через мене? Але чому? Що ж  його так розсердило за ніч? 

-- Тобто, ти хочеш сказати, що більше не хочеш, щоб я виконувала хатню роботу? -- вирішую все-таки уточнити.  

-- Ліно, ти можеш просто залишити мене у спокої, -- зовсім не заслужено гарчав до мене  чоловік. 

-- Артеме, а  чому ти дозволяєш собі хамити дружині? Я думала ти маєш краще виховання. 

 До нас приєдналася Мері. Я налякано глянула у її бік, але жінка тепло посміхнулася мені і промовила:

-- А казала немає смаку, не вмію, не впораюся! Ліно, ти чудово виглядаєш. Молодець, дівчинко! Упевнена, що скоро ти розіб'єш не одне чоловіче серце.

-- Дякую вам,  Мері! Я дуже старалася. І не збираюся я розбивати чоловічі серця ..., мені б своє вберегти від ран.

-- Я знаю! Артеме, а ти чого з самого рання не в дусі?

-- Все добре, Мері! Давайте кожен буде займатися своєю справою,  -- буркотів зелений від злості Артем.

Значить він злий не лише на мене, а й Мері перепало. Чоловік демонстративно поставив на стіл свій сніданок і більше не звертаючи на нас увагу занурився у свій телефон. Ми з Мері лише здивовано стиснули плечима, а далі взялися обоє готувати сніданок для себе. Не їхати ж нам з дому голодними.

Артем так і не приєднався до нашої розмови. Поснідавши, мовчки вийшов з квартири.

-- Мері, ви не знаєте, що трапилося з Артемом? Він з самого рання схожий на цунамі у Тихому океані. Може у нього виникли якісь проблеми? 

-- Не думаю, що за ніч могло статися щось незвичайне. Учора племінник перебував у чудовому настрої. 

-- Цікаво, що ж його так сердить? -- подумала я вголос.

-- Думаю, що це ти Ліно. 

-- Я??? ... Але чому?

Сьогодні я прокинувся у жахливому настрої. Хоча правильним буде сказати провів безсонну ніч тому й ранок видався нервовим. Усю ніч мені снилася Ліна. Просто стояла перед очима, невинно посміхаючись.

 Ніколи б не подумав, що затерті джинси і простенький топ зроблять її такою привабливою. І, що її волосся можна так кардинально змінити. Її невинний вигляд позбавив мене сну. Та якби мене мучили лише думки. Бурхлива уява малювала еротичні картини з участю Ліни і я просто божеволів від бажання увірватися до її спальні і бодай поцілувати, бодай лише  обійняти і загорнути у свої обійми. Божевілля якесь! Мене звела з розуму неотесана селючка. 

Сидячи у своєму директорському кріслі я до хрусту стис зуби. Мені ніяк не хотілося визнати, що якась задрипана Ліна може викликати в мені таку бурю емоцій і незрозумілих почуттів. 

Так, на роботі я маю думати про роботу. З того часу як я змінив батька в директорському кріслі прибутки компанії виросли у двічі. Мені вдалося заключити нові і перспективні контракти. То ж я і далі маю робити все для того, щоб тато гордився мною. Тому не варто забивати свою голову сентиментальними дурницями лише тому, що фіктивна дружина раптом стала красунею. Усе має бути так як було раніше. Робота, розваги, задоволення  і ніяких почуттів. 

-- Привіт, друже! Не скажеш чому саме наші працівники сьогодні охрестили тебе грозою семи морів?

-- Не розумію про що ти?  У мене все як завжди, а нашим працівникам завжди щось не подобається.

-- Ммм..., як справи вдома? Як Ліна? Мері вдалося не можливе?

-- Чого це раптом тебе стала цікавити моя дружина?

-- Артеме, що з тобою? Я ж просто з цікавості запитав. До речі,  Олена Павлівна вже прислала мені на завтра запрошення. 

-- Ну от завтра все і побачиш. Одне скажу, ти точно будеш здивований результатом старань моєї тітки.

-- Та я вже згораю у передчутті завтрашрього вечора, -- потер руки Олег. 

-- Дивись не перетворись на попіл,  бо так і нічого не дізнаєшся.

-- Значить мої здогадки справдилися. Ліна красива дівчина. І єдине, що їй було потрібно це людина, яка покаже і навчить її, як підкреслювати свою красу. Не можу дочекатися, коли побачу її.

-- Слухай друже, а я не можу дочекатися, коли ти нарешті візьмешся за роботу. Невже не має інших справ окрім як обговорювати Ліну?