17,1

Зайшовши до кухні я побачив Мері і незнайомку, яка не відомо чому розпивала чай за моїм столом. Невже це одна з помічниць тітки? І куди поділася Ліна? Чому її не видно? Схоже на те, що нічого не вийшло? Експеримент з тріском провалився  і дівчина десь у кутку гірко оплакує провал операції!?

Коротким поглядом я оглянув незнайомку, яка й сама чомусь не зводила з мене погляд. Яке ж у неї красиве волосся, не те, що у мого страшка -- сіно солома. А в цеї гладке, шовковисте, а ще блискуче, що аж сліпить очі. Мені закортіло торкнутися його пальцями. Відчути, як розсипається у моїх руках.  

Бліді джинси просто ідеально сидять  на спокусливій фігурі,  а білий топ лише красиво підкреслює худі плечі. Ммм ..., яка ж інтригуюча особа. Думаю, нам варто познайомитися ближче.

-- Доброго вечора, Артеме! Ти голодний? Будеш з нами вечеряти? Я приготувала  м'ясо і салат, -- говорить красуня голосом Ліни.

-- Чому ти говориш голосом мого страшка? -- здивовано питає Артем і мабуть, не вірячи своїм очам підходить ближче до мене. 

-- Тому що це я -- Ліна! Мене просто підстригли, пофарбували і переодягнули, тому ти й не впізнав!

-- Мері, яка ж ти молодець! А казала, що потрібно два тижні. Ти ж лише глянь, ... повірити не можу. Думав жаба жабою, ім'я її  -- болото, а тут така красуня, що аж не віриться.

 Мабуть, з уст Артема ці слова звучать як комплімент. Нам таки вдалося його приголомшити.

-- Повір, Артеме це лише початок. Нам з Ліною ще є над чим працювати. Хоча судячи з твоєї реакції ми зробили все правильно. 

Дивлячись на Ліну я відчував якесь незрозуміле хвилювання. Ніколи б не подумав, що достатньо лише одно дня, щоб оновити мого страшка. Коли клапті її соломи зникли, обличчя стало таким милим і відкритим. Ця дівчина виглядає доволі привабливою. Мені навіть закортіло поцілувати її. Цікаво, щоб на це сказала моя сіра миша? Хоча сірою мишою тепер зовсім недоречно її називати.

-- Артеме, то ти вечерятимеш чи ні? -- десь далеко лунає голос Ліни.

-- О, так! ... Кхм ..., вечерятиму.

-- Ліно, ти накривай для Артема стіл, а я піду до себе. Лише зараз відчула, як сильно втомилася за день. Гарного вечора вам!

Мері покинула нас, а я взялася подавати Артемові вечерю. Він не впізнав мене. Назвав красунею і від цього у моїй душі співали солов'ї. Та поруч з Артемом треба бути дуже обережною, він так легко полонить своїми чарами. Хоч би не втратити здоровий глузд і завжди памятати, що для цього чоловіка усі дівчата лише іграшки. 

Ліна метушилася з вечерею, а я сівши за стіл не міг відвести від неї свого погляду. У вицвівшому сарафані у неї ніколи не було видно бедер, а зараз у вузеньких штанцях вони виглядали доволі спокусливо. А коли дівчина нахилилася я мало не зіскочив з крісла, щоб глянути на її груди. Від нахлинувших емоцій я мало не зігнув у двоє виделку, лише тому що з під тонкого шовку виглядав мереживний бюстгальтер.

-- КХм ..., Ліно, може розповіж мені, як ви з Мері провели сьогоднішній день?

-- Нічого особливого! Ми відвідали салон краси і торговий центр. На завтра у нас заплановані спа салон і урок макіяжу. Сподіваюся у нас все вийде і тобі не доведеться червоніти через мене, -- коротко відповіла Ліна.

Якщо так піде і далі то червоніти мені доведеться геть по іншій причині. Як же я помилявся на рахунок тебе, Ліно. Вважав, що тобі ніколи не стати красивою, а ти така мила..., навіть без вечірньої сукні і макіяжу. Залишатися байдужим поряд з тобою тепер мені буде ой як важко.

-- У мене немає жодного сумніву, що ти спричиниш справжній фурор на святі.

-- Не думаю! Все-одно я проста дівчина з Калинівки. Та й красивий одяг не є прикладом моїх досягнень.  Я більше ціную розум і моральні принципи. Для мене завжди будуть головними саме ці риси у будь-якій людині, незалежно від того багата вона чи бідна.

-- Дякую, Ліно вечеря була неймовірно смачною.

-- Рада, що у тебе немає притензій до моєї роботи, -- усміхнулася я й почала збирати посуд.

-- А, ти зараз, що збираєшся робити?

-- Спершу помию посуд, а потім піду до своєї кімнати розібрати новий гардероб. 

-- Давай я допоможу тобі..., помити посуд ...

-- Чого це раптом ти зібрався мені допомагати? Я і сама прекрасно впораюся. Іди ..., займайся своїми справами.

-- Я просто хотів допомогти тобі. 

-- Де таке чувано, щоб господар допомагав служниці?

-- Але ж ти моя дружина! Забула???

-- Смію нагадати вам, пане Артем, що я твоя фіктивна дружина, а не справжня.

-- Це непорозуміння можна легко виправити.

-- З чого це раптом ти надумав щось виправляти? Мене все влаштовує. Я чесно виконую свої зобов'язання. А те що мене переодягнули, підстригли і пофарбували  ..., нічого не означає. Я все-одно та сама Ліна яку одного дня ти зустрів при дорозі. 

Від своїх слів Ліна зашарілася.  На її блідій щоці з'явився рожевий румянець, та вираз обличчя все-одно залишився невинним. Мене неабияк хвилювали емоції, які Ліна своїм виглядом викликала у мені. Бісило те, що я не міг їх тримати під контролем. І по суті нічого такого не сталося. Ліна змінила зачіску і одягнула сучасний, молодіжний одяг. Що ж тоді буде, коли вона з'явиться переді мною у всій красі?