16.1

  Мері привезла мене не просто до перукарні, а до елітного салону краси. Саме слово "краса"давало підказку, що тут усе і усі красиві. Я не помилилася!

 Одразу як ми лише зайшли до середини нас привітно зустріла дівчина  адміністратор -- Лєра. Мері одразу сказала їй, що нас чекає Тім. Незвичне ім'я, як  для хлопця, подумала я. Та коли ми з ним зустрілися віч-на-віч мало не впала від подиву. Хлопчина зовсім молодий, але дуже харизматичний. Дивний! А може модний чи стильний? 

Мене завжди відлякував типаж з довгим та ще й підфарбованим волоссям. А цей Тім був саме таким. 

-- Привіт, Тіме! Познайомся ця мила дівчинка --Ліна. І вона дуже потребує твоєї допомоги. Хоча правильно  буде сказати її  волосся.

-- Привіт, Мері! Де ж ти відкопала цей невідшліфований діамант? 

-- Ммм..., любий мій, там більше таких немає. Та давай одразу до справи. У нас просто катастрофічно мало часу.

Тім посадив мене у крісло і розпустивши волосся почав мацати його руками, витягувати у довжину і навіть намагався розчесати. Та це не так просто, хлопче, як здається на перший погляд. Мері стояла поруч і щось  намагалася підказувати йому. 

-- Тіме, ну що скажеш? 

-- Скажу, що спершу фарбуємо, потім догляд, стрижка і укладка. Думаю годин через п'ять ти свою Ліну не впізнаєш. 

-- Скільки... годин??? -- не втримавшись налякано перепитала я. Навіть не уявляючи, що можна робити так довго з моїм волоссям. Він, що обрізатиме його по одній волосині?

-- П'ять, Ліно! -- в один голос відповіли Тім і Мері.

 У такому салоні я вперше. Вперше моїм волоссям займеться професіонал. І я без жодного страху віддаю себе у його професійні руки. Гірше ніж є зараз, точно не буде. Мені нічого втрачати, а от сподіватися гарного результату, думаю варто.

Тім взявся до роботи.  Ми вирішили, що мій ідеальний колір волосся темно русий. За час роботи Мері не відходила від мене ні на крок. Здавалося, що жінка контролює кожер крок Тіма, але і він кожен крок узгоджує з нею. Моєї думки ніхто не питав.

Ніколи б не подумала, що для того, щоб привести волосся до ладу потрібно так багато часу. Коли тортури були завершені я з нетерпінням чекала моменту, щоб Тім розвернув крісло і я нарешті побачила себе з новою зачіскою. А те, що я виглядаю по-іншому сумніву не було жодного, бо Тім мабуть, сантиметрів десять відстриг мого волосся. Тепер воно лише трохи прикривало плечі, а не висіло нижче пояса. 

-- Ну, що скажеш Мері? 

-- Скажу, що ніколи не сумнівалася у тобі. Ти майстер своєї справи. Давай поверни дівчину, бо вона від нетерпіння вискочить з крісла.

-- Ну, красуне! Готова побачити себе оновленою?

-- Готова! -- на одному подиху вимовила я і Тім розвернув крісло до дзеркала. 

А у дзеркалі я побачила незнайомку з ідеально рівним і блискучим волоссям. 

-- Куди ти подів мою солому? Як тобі це вдалося? 

Я боялася торкнутися свого оновленого волосся. Воно виглядало таким живим і блискучим, що аж не вірилося, що воно моє ... справжнє. 

-- Ідеально! Просто ідеально, Тіме! 

Після сотні компліментів і похвал хлопець детально розповів мені, як тепер доглядати за волоссям. Тім вручив мені цілу корзину різних баночок і детально пояснив котра для чого призначена. 

-- Дякую тобі, Тіме! Ніколи б не подумала, що моє волосся може бути таким красивим. Ти чарівник! І руки у тебе золоті. Мері, як гадаєте, Артему сподобається? 

-- А ми, Ліно, не покажемо йому наших змін. Збери волосся у хвіст. 

-- Але чому? -- скривилася я.  

-- Тому що буде краще, коли він побачить повне оновлення. Ми виправили лише волосся, а цього мало, щоб вихвалятися перед Артемом.

Чому це мало? Воно ж таке красиве. Упевнена, що і Артемові сподобається. Уже виходячи з салону я ще разів десять дякувала Тімові, нахвалюючи його золоті руки.

-- А, що далі? -- запитала я Мері, коли ми нарешті вийшли з салону.

-- А далі я горю бажанням викинути на смітник твій жахливий сарафан і кеди.

-- Але у мене іншого немає.

-- Ну от ми і йдемо  до торгового центру, щоб твоє розкішне волосся не соромилося твого жахливого одягу. Ти молода і красива дівчина, а життя таке несправедливе до тебе, ... дитинко. Та я все виправлю, не хвилюйся. Артем скоро лікті кусатиме від твоєї краси, а Олена на іскри розсиплеться.

-- Не думаю, що так буде. На таких як я Артем і не гляне. Йому подобаються геть інші дівчата. Красиві і доглянуті. А Олені Павлівні взагалі на мене байдуже. 

-- Так ми саме над цим і працюємо, Ліно. Обіцяю, що і ти станеш красунею. У тобі є природна краса, яка дана не кожній дівчині. Просто ти маєш навчитися підкреслювати її.

-- Мері, ви така добра до мене і так допомагаєте мені. Дякую вам за все.

-- Просто я хочу бачити вас з Артемом щасливими. Хочу, щоб він нарешті зрозумів і побачив який у нього скарб під боком. А головне ... не втратив. Ти ж закохалася у мого племінника чи не так?

Як Мері здогадалася, що я закохана у Артема? Невже це написано на моєму обличчі? І, що мені їй відповісти? Обманювати хорошу людину зовсім не хочеться ', тому я відповіла чесно.

-- Я кохаю, Артема,  але моє кохання йому не потрібне. Та й не вчасно все це. Зараз я маю думати про вступні екзамени, а не про кохання.

-- А я більше ніж упевнена, що йому потрібна саме ти, Ліно.

***