14

Глава  14                                                        

 Цікаво, Артем випровадив свою пасію чи вона залишилася з ним на ніч? Мабуть, усе залежить від тієї "справи", що вони збиралися вирішувати разом.

 Та чому я думаю про це? Це його життя і місця мені в ньому немає. Краще одразу опустити свої мрії на землю, щоб не розчаровуватися ще більше. Не варто перетворювати себе на метелика, що летить на полум'я вогню.

-- Доброго ранку, Ліно! -- прозвучав поза моєю спиною охриплий голос Артема, який таки змусив мене здригнутися. 

Свіжий такий весь, щойно з душу. Вологе волосся акуратно зачесане назад. Теж мені Аполлон.

-- Доброго ранку, Артеме! Бажаєте лише кави чи може не злякаєтесь і спробуєте сніданок від чуперадла на ім'я Ліна? -- промовила я якомога спокійніше, щоб не виказати своєї образи на нього. Не варто йому знати, що його вчинки ображають мене і зачіпають мою і без того уражену різними приниженнями гордість.

Я звикла прокидатися дуже рано. Зазвичай це відбувається о шостій ранку. Тому до цього часу вже встигла насмажити цілу гору млинців. Люблю їх на сніданок з кавою і абрикосовим джемом. 

-- Не злякаюся! Але дозволь поцікавитися, чим саме ти зібралася мене годувати? 

-- Учора на вечерю була гречка та котлети, а сьогодні на сніданок млинці і кава. Спробуєте, пане?

-- Спробую, але не розумію, що за цирк ти тут влаштувала? З чого це раптом я став для тебе паном? 

-- Знаєте, Артеме я хоч і усе своє життя провела у малесенькому селі, але  добре знаю, як ПРИСЛУГА має звертатися до свого роботодавця, -- спокійно випалила я свою тираду, акцентуючи на слові "прислуга".

Артем кілька секунд просто дивився на мене, далі нервово сіпнувся і прогримів :

-- Ти ж добре знаєш, що я не вважаю тебе прислугою. Ти сама вирішила взяти на себе хатні справи за окрему плату. Хіба не так? -- басив Артем доволі голосно.

-- Все вірно! І я не ображаюся на вас, а швидше навпаки ... вдячна вам за все ... Та вчора ви назвали мене саме прислугою тож я вирішила,  що ви змінили правила нашої гри. 

-- Краще налий мені кави і давай уже свої млинці. Ніколи б не подумав, що ти можеш бути такою впертою.

 Не бачу сенсу продовжувати цю безглузду розмову,  тому мовчки  наливаю у чашку  кави і так само мовчки підсовую тарілку з млинцями ближче до чоловіка. Та все-таки з цікавістю підглядаю за тим чи сподобалися вони йому. 

-- Ммм ...,  Ліно,  яка смакота  Де ти навчилася так смачно готувати? -- запитав Артем, запихаючи до рота п'ятий млинець.

-- А ти думав , що я у своїй Калинівці лише болото місила?

-- Ну навіщо ти так? Мені правда цікаво звідки у моєї дружини кулінарний талант?

-- Доброго ранку, мій тигре! Р-р-р, -- на порозі кухні стояла нічна гостя одягнена лише у Артемову сорочку. Не бачу потреби відповідати їй, оскільки вітання прозвучало лише для Артема. Дівчина доволі граційно вихиляючи бедрами підійшла до столу і обійняла мого чоловіка за плечі, взяла його руку у свою і так само граційно відкусила кусок мого млинця.

-- Ей, ... як там тебе? Налий і мені кави, ---- наказувало мені це наглюще створіння. 

Я вже хотіла виказати цій фурії усе, що думаю про її манери і поведінку, але вчасно спохватилася нагадавши собі, що я прислуга. Узявши ще одну чашку саме збиралася налити нахабі кави, як раптом Артем скинув руку Каріни зі свого плеча і промовив: 

-- Каріно, якщо тобі хочеться кави, то налий її собі сама. У Ліни і без тебе повно клопотів.

Дівчині не сподобалися Артемові слова, але вона вміло приховала своє невдоволення, улесливо посміхнувшись йому. 

-- Звісно мій, тигре! 

-- І перестань називати мене тигром. Ми ж не в зоопарку. Ліно, через двадцять хвидин я виїджаю на роботу  будь  ласка, підготуй мені одяг. 

-- Звісно, Артеме уже біжу, -- переможно усміхнулася я, неймовірно радіючи від того, що чоловік таки заступився за мене. Не бажаючи більше ані секунди знаходитися у компанії цієї невихованої особи хутко біжу до Артемової кімнати. Зайшовши до якої одразу помітила сліди бурхливої ночі. Простирадло і ковдра були геть зімятими і лежали аби як. Схоже мені доведеться розбирати весь цей безлад. У мене знову неприємно занило у грудях. Та якими б лайливими словами я  не називала цю Каріну, вона все-одно буде подобатися Артемові.

Я саме хотіла відкрити шафу, щоб обрати костюм для чоловіка, як до спальні увійшла солодка парочка. Дівчина одразу взялася збирати свою розкидану одежу, а Артем підійшов до мене і любязно запитав який саме костюм йому сьогодні обрати.

Витягую з шафи перший, що  потрапив на око. Тут важко помилитися, бо вони всі просто ідеальні і мовчки передаю йому у руки. Каріна закрилася у ванній, а я зіславшись на справи на кухні тихо вийшла з кімнати.

 Якою сильною я б не хотіла здаватися та дивитися на шури - мури коханого чоловіка навіть мені не під силу. Вже не можу дочекатися моменту, коли Артем виведе її з квартири. 

Нарешті вони вийшли зі спальні. Артем в образі ідеального чоловіка і вона у тім, що прийшла сюди вчора. Чоловік  підійшов до мене і ще раз подякував за сніданок. Сказав, що сьогодні повернеться одразу після роботи. Навіть запитав про мої плани. Нащо я відповіла, що коли закінчу з хатніми справами візьмуся за підготовку до іспитів. Я навіть змусила себе посміхнутися йому і щиро побажати гарного дня.