13.1

Артем розгублено стояв посеред коридору, а його безсоромна пасія нагло розглядала мене  зі свого барського плеча. Так уважно і пильно ніби збиралася своїми хижими і вузькими очима  зробити на моєму чолі дірку. Ця дівчина вперше бачить мене, а в її погляді так багато нічим не прихованої люті.

Ну що мій дорогий чоловіченьку, давай пояснюй своїй нахабі хто я така. Цікаво, що скаже ця безсоромна, коли дізнається, що я твоя дружина? Ти ж саме для цього одружився зі мною. Щоб я відлякувала твоїх дівиць.

-- Каріно, це -- Ліна, вона працює ... прислугою у моєму домі, -- довго не думаючи видав пояснення Артем.

 Ага ..., значить прислуга! Я мало не впала від його слів. Чудово..., дякую, що попередив, бо я вже хотіла увійти в роль ревнивої дружини і повидирати цій лахудрі усі її фарбовані пасма. 

-- А-а-а, ... тепер все зрозуміло, Артемчику. Ммм..., значить непорозуміння вирішене, думаю буде краще якщо ти покажеш мені свою спальню. Ти ж не забув, що я маю прочитати тобі на ніч казочку, -- белькотіло це безсоромне створіння. Ця ганебна дівка поводила себе так, ніби я для неї пусте місце. Хіба доречно обговорювати свої інтимні плани при посторонніх? Та ще й робити це так ніби вихваляєшся ними.

Мені байдуже на її криві погляди у мій бік. Мені байдуже на них обох. Та все-одно мене не покидала думка, як можна так огидно навязуватися чоловікові? Ставати перед ним на коліна ...  Де її сором та честь? Хіба личить дівчині, така брутальна поведінка? Та й Артем теж мені герой. Як йому могло таке сподобатися? Він же такий, ну просто народжений  естет. 

-- Звичайно ..., кицю! Ліно, все гаразд!  Можеш іти до себе. У нас з Каріною ще є справи.

Артем і Безсоромна почалапали до його спальні, вирішувати свої "справи", а я так і залишилася стояти стовпом посеред коридору. Прислуга ..., він назвав мене прислугою. Хоча чому я ображаюся, я і є для нього прислуга. Саме так ми і домовилися. Ох, Ліно, Ліно і як ти умудрилася закохатися у такого невиправного циніка? Він не те що дівчини у тобі не бачить, ти для нього навіть не людина. Так пустий, але іноді потрібний звук.

Я повернулася до своєї кімнати, лягла у ліжко і коли шок і шквал емоцій притих, почала обдумувати те, що сталося ще раз. Якби не пекло у грудях все-одно я для Артема ніхто. Жодні обіди чи вечері не змусять його побачити в мені дівчину. Він мабуть, навіть у страшному сні не допускає думки, що може покохати мене. Для нього така  як я справжнісінький кошмар у сні чи наяву. 

 По моєму обличчі скотилася одинока сльоза, але я швидко змахнула її рукою. Я не плакатиму через тебе Артеме, не литиму гіркі сльози в подушку, бо ти їх просто не вартий. Ми з різних світів, з різних вагових категорій, тому для мене головне попри кохання до тебе не зрадити саму себе. Свої принципи і мрії! Треба ще раз наступити на свою гордість й хоч маленькими, але  все-таки кроками йти до своєї мети.

Я знаю, що ти ніколи мене не покахаєш, не відповіш взаємністю на мої почуття, бо я не на твій смак, не відповідаю жодному з твоїх вподобань . Та я  сподівалася, що ми зможемо стати добрими друзями, але ти вирішив, що я служниця. Нехай буде по твоєму. До вересня не так вже й далеко. Я все стерплю, головне вступити до інституту. Бо інших варіантів мені доля не запропонувала.

Як я лише не намагалася ковтати сльози нічого не виходило. Я не змогла пересилити себе і розревілася в голос. До ранку мою подушку можна буде викручувати від сліз.

Цікаво котра зараз година? І якщо саме  та, що я думаю, то якого біса я ще у ліжку? Розтерши очі долонями я нарешті ... прозрів. Поруч зі мною на сусідній подушці лежала купа скуйовдженого волосся. Яскраво чевона помада ніби кров'ю вїлася у простирадло. З кожною наступною секундою до мене почала повертатися пам'ять, а з нею і події минулої ночі. Чому я дозволив собі аж настільки забутися? Чому приволік Каріну до своєї квартири? Я ж завжди для таких зустрічей використовую готель. Та ще й перед Ліною все так не зручно вийшло. Хоча яке їй діло до моїх справ.

-- Каріно, негайно прокидайся! Кому кажу,  -- намагаюся розбудити дівчину, тормошінням за плечі.

-- Що таке, Артеме? Я ніколи не прокидаюся так рано. Дай можливість ще трохи подрімати, -- бурмотіла дівчина.

-- Так, я негайно в душ, а ти прокидайся. Нічого тобі валятися у моєму домі.

Тарас учора мав привезти мої речі. Треба ще у Ліни запитати  де вони? Ох, відчуваю, що сьогодні я спізнюся на роботу.

 Наскоро приймаю душ, бриюся,  чищу зуби і накинувши на себе халат іду на кухню. 

Ще з коридору відчуваю аромат мелених кавових зерен. Заплющивши очі блаженно тягну носом неймовірний аромат. Невже Ліна готує каву? Якщо так я навіть готовий поцілувати її, як ... друга. Звісно у щоку і з заплющеними очима. 

Усміхнувшись пригадав учорашній казус у коридорі. Величезні, перелякані очі Ліни, які ніби мангітом були приковані до мого тіла. Ця бідолашна мабуть, уперше бачила напіводягненого чоловіка. Ну звісно, а де ж їй було його  побачити. Добровільно за нею точно ніхто не впадатиме.