13

Глава 13                                                   

 Я вже добряче налякана, бо стрілки годинника давно перейшли за дванадцяту,   а Артема й досі немає. За вікном темна ніч. У голову лізуть різні дурниці. Хочеться подзвонити йому, щоб запитати чи все з ним гаразд, але не наважуюся. Не хочу виглядати надокучливою прилипалою. Переконую себе у тому, що чоловік просто забув про те, що придбав квартиру і поїхав до свого рідного дому. Та на всяк випадок строчу йому коротеньке повідомленя зі словами  чи все у нього в порядку? Натиснувши "відправити"  іду до своєї кімнати.  Немає сенсу мозолити столові прибори, які вирішую так і залишити на столі.

 День видався не легким. Я просто падаю з ніг від втоми, бо сьогодні умудрилася зробити об'єм роботи на  тиждень вперед. Хотіла потішити Артема, але сьогодні мабуть, нічого не вийде. Доведеться все відкласти на завтра.

Лігши у ліжко, телефон одразу кладу поряд з собою, щоб швидко почути дзвінок чи сигнал повідомлення. З Артемом не може статися біди! Хай мої добрі помисли і безкорисне кохання завжди охороняють його. Зі своїми думками я одразу провалююся в сон. Повіки стають важкими і очі закриваються самі собою.

Каріна, як і обіцяла привезла мене додому. Припаркувала  автомобіль і демонстративно передала ключі, а далі схопивши за руку пішла зі мною до ліфту. У ліфті дівка усіма можливими способами намагалася привернути мою чоловічу увагу. В неї між іншим непогано виходило. Її руки зовсім випадково торкалися мого бійця, а він у мене ох як полюбляє ніжні, жіночі пальчики. Зараз знає толк у звабленні. Схоже моя сьогоднішня ніч буде геть безсонною.

Біля дверей поки я шукав у кишенях ключі вона кокетливо нагадала про свою обіцянку вкласти мене у ліжечко, що завело мене ще більше. Моя бурхлива фантазія сама малювала картини, що саме я робитиму з цією розпуснецею на своєму новому, жодного разу не протестованому ліжечку. Я ледь стримував себе, щоб не взяти її просто тут у коридорі.

-- Боже, Каріно ти така гаряча штучка, що я невпевнений, що ми доберемося до ліжка. 

Дівка задоволено і протяжно застогнала, сама припадаючи до моїх губ. Цілуючи з шаленою пристрастю, не шкодуючи свого язика.  Ця акробатка обхопила мої сідниці своєю довгою ногою і схопивши за краватку потягнула до себе. Притиснувши її до стіни я хотів взяти ініціативу в свої руки, але ця скажена бестія не бажала коритися.  Хотіла верховодити.

 Вагаючись лише кілька секунд я вирішив, що дам їй таку можливість, але спершу вона має заслужити це право. Схопивши дівку за пишну гриву, жестом вказав на те, що хочу бачити її на колінах. Шалена стерва лише посміхнулася, вульгарно облизуючи опухлі губи. Жбурнувши ключі на підлогу  почув, як вони зі скрегітом проїхалися підлогою. Байдуже, головне негайно отримати розрядку, бо інакше мої штани взірвуться самі собою.

Крізь сон я почула, що хтось копошиться у коридорі. Невже все таки Артем повернувся додому? Взявши телефон у руки побачила, що моє повідомлення чоловікові так і залишилося не прочитаним. Друга година ночі. Мені не могло почутися, що у квартирі хтось таки є. Накинувши старенький халат на плечі, піднімаюся з ліжка, щоб перевірити чи все в порядку і чи справді повернувся Артем.

Підійшовши до дверей я прислухаюся до дивних звуків  у залі чи то коридорі. Невже мій слух почав зраджувати мене? Чому мені здається, що там двоє людей і ці двоє ... чоловік і жінка??? Невже у квартиру проникли грабіжники? 

Приклавши долоню до дверей, намагаюся безшумно відкрити їх. У квартирі як назло сама собі  перед тим, як лягти спати усюди вимкнула світло. Невже не можна було хоча б у коридорі залишити ввімкнене? Картаю себе за власну дурість  прикладаючи руку до серця, яке от от від холодного страху вискочить з грудей. 

Пробравшись навшпиньки у коридор я почула дзвінкий сміх Артема. Його я впізнаю навіть серед сотні,  ніколи не сплутавши з чиїмось іншим. А от кому належить інший голос для мене загадка.  Та я негайно збираюся це з'ясувати.

 Намацавши у повній темряві включатель, тисну на нього уже спітнілими від хвилювання пальцями. У коридорі нарешті з'являється світло.

 Лише якихось два метри від мене стоїть Артем зі спущеними до колін штанами, тримаючи за волосся незнайому мені дівчину, яка чомусь безсоромно валяється біля його ніг. Я ненастільки дурна, щоб не розуміти чим саме вони займаються. 

-- Артеме, хто ця дівчина? І, що вона робить у твоїй квартирі? -- піднімаючись з колін, питала незнайомка, одночасно поправляючи свій одяг. Артем теж намагався незграбно натягнути штани, побачивши, що я, як ідіотка з відкритим ротом і величезними, круглими очима розглядаю його достоїнство. Нічого дивного, бо голого чоловіка я бачу вперше в житті.

-- Прокляття, Ліно! Якого біса ти не спиш у цій порі? -- сердито питає чоловік, нарешті натягнувши на себе штани.

-- Артеме, я ..., я ..., я думала, що до квартири увірвалися грабіжники. Хотіла ..., -- сама не знаю чого я хотіла  та зараз мої щоки палали від сорому, а дурне  серце стискалося від пекучого болю.

-- Артеме, та хто ж це в біса така?