Глава 12
Залишившись самою у квартирі я ще раз із захопленням оглянула її. Так, вона дуже простора та комфортна, але їй бракує жіночої руки, маленьких дрібничок, які додадуть затишку і сімейного тепла.
На перший погляд ця оселя здається зовсім чоловічою.
Ніколи б не подумала, що квартири у столиці продаються з усім необхідним, просто заходь і живи. Хоча це сугубо чоловічий варіант і Артем заздалегідь домовився, щоб далі ні про що не турбуватися. Чоловікам взагалі байдуже що там на кухні чи якого кольору рушники у ванні, а жінка завжди зверне увагу на такі дрібні деталі, намагаючимь додати щось своє. Недаремно нас називають берегинями сімейного вогнища. Хоч квартира тітки Віри не до порівняння з Артемовою, але там я завжди намагалася створювати затишок, бодай букет польових квітів на столі, а виглядає привітно і по-домашньому.
Оглядаючи спальні я довго думала навіщо їх аж три. Можливо, для гостей? Я ж для усіх дружина Артема, а насправді гостя, от одна із спалень вже стала в пригоді. Ні ..., тепер я і фіктивна дружина, і прибиральниця, і кухарка. Артем знайшов універсального солдата який служитиме йому вірою і правдою.
Будь-хто, лише не кохана!!!
Все обміркувавши я врішую оселитися у другій спальні. Вона знаходиться поруч з Артемовою. Саме ця кімната сподобалася мені найбільше, та й якщо чоловікові буде потрібна допомога я завжди буду поряд.
Через кілька годин у дверях пролунав дзвінок. Мабуть, привезли наші речі з його дому. Дивно, чому ж Артем не подзвонив, щоб попередити мене.
Взявши телефон бачу повідомлення від чоловіка:
Я відправив до тебе водія. Він у твоєму розпорядженні до вечора. Хай відвезе тебе у супермаркет і допоможе купити все необхідне для дому.
Хмм ..., невже Артем хвилюється через мене? Не хоче, щоб я сама волочила гору пакетів і вирішив надати хоч і не власну, але допомогу. Відчинивши двері я побачила чоловіка з валізою і зеленим пакетом у руці.
-- Доброго дня, Ліно! Я -- Тарас, працюю у фірмі вашого чоловіка. Бос наказав привезти валізи і допомогти вам з провізією для дому.
-- Ну, проходьте! Валізи залиште у коридорі. Я потім їх розберу, -- по-дружньому кажу йому я, пропускаючи до квартири.
Тарас виявився чудовим чоловіким. Веселим і компанійським. Дорогою до супермаркету ми мило поспілкувалися. Я дізналася, що він одружений, має двох діток і кохану дружину. А це найбільше, що потрібно для щастя.
У супермаркеті я хотіла все купити сама, але як виявилося Тарас добре знає смаки і вподобання Артема тож тактовно підказував мені яку краще купити каву, солодощі, м'ясо, рибу, вино і все інше. Ми нагрузили у візок так багато продуктів, що вистачило б на кілька сімей. Та чоловік запевнив мене, що це лише на тиждень.
-- Тарасе, а мені вистачить на це все грошей? -- налякано запитала я.
-- Ну звісно вистачить. У вас карта GOLD , а нею можна нагодувати ціле місто, -- усміхнувся Тарас.
Мені не хотілося навіть здогадуватися скільки на карті грошей. Тай навіщо рахувати чужі статки. Коли Артем буде вдома я покажу йому усі чеки.
До квартири ми піднімалися разом з Тарасом, обоє нагружені купою пакетів. Все-таки ліфт -- чудовий винахід. Він неабияк економить час і спрощує життя для людей.
Чоловік чемно допоміг мені занести до квартири усі пакунки, а далі зіславшись на зайнятість поїхав у своїх справах.
У мене тепер ціла купа роботи. Так хочеться приємно здивувати Артема. Хочеться, щоб він нарешті зрозумів, що не така я вже незграбна і безтолкова, як він собі думає.
Я вмію готувати! Можливо не такі вишукані страви до яких звик Артем, але гречка з котлетою по київськи виходить у мене відмінно. Думаю я не прогадаю, бо цю страву полюбляють навіть президенти. Тітка Віра за спеціальністю повар тож уникнути її повчань було просто не можливо.
Усміхнувшись розкладаю продукти і беруся до роботи. У інтернеті знаходжу рецепт легкого салату з руколи і томатів черрі. Думаю , Артемові має сподобатися.
Коли усе готово я посміхаюся, залишившись задоволена собою. Тепер цей красень зрозуміє, що сільське, недолуге дівчисько теж на щось здатне, окрім як створювати неприємності. Згадавши про нерозпаковані речі, вимивши руки іду до коридору за валізою. У спальні Артема усе розкладаю на полиці шафи. Його білосніжні сорочки пахнуть свіжістю. Я мимоволі підношу одну з них до обличчя і вдихаю приємний аромат. Мрійливо посміхаюся уявляючи чоловіка поряд. Та завоювати серце такого красеня як Артем одними котлетами навряд чи вдастся. Я бачу, які саме дівчата його цікавлять. От коли отримаю свою першу зарплатню, обов'язково відвідаю перукаря і магазини з одягом. Мені просто неймовірно сильно хочеться йому сподобатися і якщо я буду дуже старатися, можливо все у мене вийде.
На годиннику вже близько десятої вечора, а Артема й досі немає вдома. Цікаво де він так затримався? Може у нього виникли якісь термінові справи або не дай Боже щось трапилося? Дуже надіюся, що він зараз приїде, відчинить двері і весело скаже, що просто затримався на роботі. А я продемонструю йому свої кулінарні здібності, нагодувавши смачною вечерею. Сподіваюся мені вдастся його вразити ...
#1146 в Любовні романи
#262 в Короткий любовний роман
#554 в Сучасний любовний роман
шлюб за домовленістю, біль та зрада, бідна дівчина і багатий хлопець
Відредаговано: 31.07.2024