7.1

Відкривши очі я побачила, що переді мною стоїть не хто інший, як Олена Павлівна. Хоча навіть із закритими очима я впізнала її холодний голос, але дуже  не хотіла вірити, що прийшла саме вона. 

Жінка  пожирала мене своїм пронизливим поглядом. Здавалося ним вона відскановувала навіть мої кістки, проникала під шкіру розливаючись дрібними холодними  мурахами. Точно як тітка Віра, лише в образі величної  королеви. Зараз  накинеться зі звинувачуваннями і погрозами. Та хіба може бути по іншому, вона ж мати ... Артема. І як будь-яка мама хвилюється за свою дитину.

-- Вибачте, я лише вирішила трохи погойдатися. У вас все таке красиве і затишне,   -- спробувала  пояснити,  що нічого поганого я тут не роблю. Хоча, як  тут поясниш, що я просто не знаю, що мені робити. Куди можна, а куди зась.

-- Ну звісно! У тому болоті звідки витяг тебе мій син такі розкоші і не сняться.

-- Ми не можемо обирати у якій сім'ї народитися. Так само, як бути багатим чи бідним. Я хоч  і бідна, але чесна дівчина , ... не сумнівайтеся. І я не винна у тому, що залишилася нікому не потрібною  сиротою. Життя ніколи не було прихильним до мене.

-- Мені байдуже хто ти, і яке у тебе життя. Мене лише цікавить, що відбувається між тобою і Артемом. Які стосунки насправді між вами? 

-- Думаю ... вам краще про це у нього запитати, -- тихо відповіла я, так і не наважившись заглянути королеві у очі. 

-- Як так сталося, що ви одружилися? Ти вагітна від нього? Невже древнім методом затягла у свої брудні  лапи багатія? Захотілося легких грошей? 

-- Олено Павлівно, нікого я нікуди не тягла, і не вагітна я від вашого сина. Артем сам запропонував одружитися.

-- Тоді збирай вузлик з яким ти насмілилася прийти до мого дому і геть звідси, щоб навіть духу твого не було чутно. А з Артемом  ми самі розберемося.

-- Я не можу ..., я не можу піти без дозволу Артема.

-- Значить мій син таки платить тобі за цей цирк!? Значить ця вистава для того, щоб я відчепилася від нього з проханням одружитися на достойній дівчині. Негайно кажи скільки Артем платить тобі? Я дам у двічі більше, лише забирайся з мого дому.

-- Мені не потрібні ваші гроші, і Артем мені не платить, а піду я тоді, коли ваш син цього захоче  сам, -- задерши ніс догори, гордо відповідаю. 

-- Ну це ми ще побачимо, маленька погань. Мій син не може буди одруженим на дівці без роду, освіти і хороших манер. Ти ж ніхто! Навіть якщо він спить з тобою, все одно ти не більше дірки у яку мій син спускає свою природню потребу. Я пропонувала мирним способом  розв'язати проблему, але ти бачу не вмієш приймати правильних рішень. Ну що ж приймай виклик, ... Лііно-о...

Розвернувшись Олена Павлівна пішла до будинку, а я так і продовжила сидіти на гойдалці. Навіть у теплий весняний ранок ця жінка має здатність заморожувати поглядом. Можу лише уявити, що означають її слова,  "приймай виклик Лі-но-о ".

 І так мені тут  не з медом та тепер буде ще гірше. Я наважилася повстати проти волі королеви цього дому тож тепер знущань точно не оминути. 

Хоч з Артемом у нас немає інтимних стосунків і ніколи не буде,  але слова Олени Павлівни неприємно врізалися в пам'ять. Вона навіть думки не допускає, що я можу бути гарною дружиною для її дорогого сина. Ну звісно я не леді з хорошими манерами, не з їхнього кола, а просто неприємна випадковість у її домі.

І, що тепер робити? Невже доведеться сидіти тут аж поки не повернеться Артем? Може піти до Валентини Степанівни, звісно якщо їй буде приємна моя компанія? Чи варто дочекатися слушного моменту і втекти до Артемової кімнати? Ні!  Все-таки краще сидітиму на дворі, хоч свіжим повітр'ям подихаю.

-- Ну, привіт одружений чоловіче! Мені просто неймовірно кортить запитати, як пройшла твоя  перша шлюбна ніч? -- до мого кабінету зайшов Олег. Ну звісно, хто ще зі співробітників нашої фірми дозволить собі заходити без стуку. Лише мій друг -- ще той нахаба. 

-- Що за дивні запитання? Ти ж прекрасно сам усе знаєш, яка у нас з Ліною угода. Про яку шлюбну ніч ти мелеш? 

-- А хіба ти не спав з нею в одному ліжку?

-- Спав, але цю дівчину я сприймаю, ... ні я взагалі її ніяк не сприймаю. Вчора вона умудрилася за хвилину розхитати мої нерви на місяць вперед. Уявляєш ця селючка навіть душем користуватися не вміє. 

-- Ну знаєш, а де їй було навчитися? Ти ж не забув де саме підібрав її. Мабуть, більше цинкового  тазика нічого не бачила. Будь поблажливим до неї. До речі вчора Олена Павлівна намагаляся штурмом взяти мене. Та ти знаєш я міцний горішок і нічого зайвого не бовкнув. 

-- І добре! Сьогодні зранку думав, що мама накинеться на мене з погрозами і звинуваченнями, але помилився. Мовчала, як риба у воді. Навіть не глянула у мій бік. Сподіваюся її  мовчання вистачить більше ніж на день. Хочеться трохи відпочити від  нотацій Олени Павлівни.

-- Ти звісно відпочивай, але надто не розслабляйся, упевнений Олена Павлівна вже готує план, як здихатися небажаної невістки.

-- Ну звісно планує, хто б не знав моєї матінки. Та хвилюватися нема про що. Я чітко пояснив Ліні її дії.  Все буде в шоколаді. Слухай, краще скажи мені, ти часом не зберіг номер телефону тих дівчат з якими ми недавно проводили вечір у клубі? Хочеться трохи зняти напругу і отримати задоволення.

-- Ну звісно, зберіг! Дівчата класні і ще не раз стануть нам у пригоді. Може після роботи разом навідаємося до них? Я все організую.

-- Я не проти! А зараз давай працювати. Роботи по горло.

***