Розділ 33

- Ну розповідй, як так сталось, що Максим відпустив тебе на роботу? - запитує Оксана, щойно ми сідаємо за наш столик та очікуємо на наше замовлення.

- А він не на роботу мене відпустив, а до вас. Ми саме виходили від лікаря, а Максу необхідно було до офісу от і промайнула в мене ідея завітати до вас. Скучила за вами. Як у вас справи? - відчуваю, що скучила за своєю роботою, але поки у пріорітеті народження сина, а повернутись до професії я зможу вже після народження. 

- Це чудова ідея. Після того, як Максим став босом у нас стільки клієнтів, що роботи вистачає, а ще планується розширення штату. Але я не скаржусь, навпаки мені це подобається - каже Оксана.

- Ага, я не знаю, як Максим все встигає, але в нього гарно виходить керувати компанією. Клієнти та працівники його поважають та люблять. Ну тобто - намагається пояснити Інна, щоб я не подумала нічого зайвого.

- Інна не варто пояснювати, я повністю довіряю Максу, а те, що його люблять працівники тільки гріє душу - Інна посміхається від моїх слів.

- Ну а як інакше, тут тільки одного погляду достатньо на Максима, щоб зрозуміти, що йому окрім Віки ніхто не потрібен - каже Оксана.

- Це точно, ох і закрутила ти йому голову.

- Не тільки я одна закрутила голову, правда Юля? - звертаю свій погляд на Юлю, яка світиться так, ніби сонце проковтнула.

- Ой, дівчатка, я втратила голову від брата Григорія - каже Юля.

- Ухххх, яка заявочка, ми за тебе дуже раді. Нумо розповідай, як все сталось? Ви офіційно пара? - моя душа вимагає деталей.

- Так, разом. Я наважилась, а Григорій він терплячо чекав на моє рішення, що трішки забарилось. Обрала бути щасливою, а не думати, а що якщо не вийде і я залишусь із розбитим серцем - захоплююсь змінами Юлі. Це сміливо, а сміливі завжди мають щастя.

- Юль, ти обрала вірний шлях, коли я запитувала у Григорія про тебе, то в нього світились очі, як в тебе зараз. Це означає багато що - хочеться постійно посміхатись від таких радісних новин. Можливо в цьому році ми погуляємо на ще одному весіллі.

- Ой, тільки згадай, а він уже тут - Інна дивиться вище моєї голови, повертаюсь і бачу Григорія, що крокує до нас із чарівною посмішкою та букетом квітів у руках. 

- Як чарівно - шепоче Оксана, щоб почули тільки ми.

- Привіт дівчата - вітається Григорій, обіймає спершу мене - Вікторія, ти чарівна, як там моя племінниця, чи племінник? 

- Дякую, сьогодні були у лікарі ми вже знаємо, що у нас буде хлопчик.

- Вітаю вас. Юль, можна тебе?

- Так - Юля підіймається та забирає свої речі і я її розумію, як би коханий приїхав, я б теж уже не поверталась.

З дівчатами спостерігаємо, як Григорій обіймаю та дарує квіти Юлі. Нічого дадати красива пара.

- Ідеальна пара - коментує Оксана, ніби читаючи мої думки.

- Читаєш мої думки - каже Інна.

Ще деякий час теревенимо з дівчатами, вже ніхто не поспішає до роботи. Знаю, що дівчата можуть собі це дозволити, бо вони надолужать. Вони надійні та вірні друзі без сумніву. Прощаюсь з дівчатами, коли вже вечоріє. Подруги повертаються до себе в кабінет, а я йду до Макса. Страшенно втомилась, ноги гудуть, спина болить, хочеться скрутитися клубочком біля Макса та заснути.

- Тук-тук, можна? - зазираю до кабінету Макса.

- Кохана, проходь - Макс, щось уважно переглядав, коли я зайшла сидячи у кріслі.

- Втомився? - підходжу та одразу потрапляю в його обійми.

- Трішки, через десять хвилин можемо їхати додому. Як себе почуваєш? - пропонує сісти на диван.

- Втомилась, спина болить, а так гарно провела з дівчатами час. До тебе заходив Григорій?

- Ні, а він був у офісі?

- Так до Юлі приходив. ти знав, що вони офіційно разом?

- Так, Григорій розповідав. Брат змінився.

- Кохання робить людей кращими.

- Тепер я це точно знаю, дякуючи тобі кохана - відставляє документи сідає поруч зі мною - поїдемо? - треться носом моєї щічки.

- Так, ох - ледь підіймаюсь.

- Маленька підеш сама, чи на руках тебе донести до авто?

- Тоді не тільки в мене буде спина боліти, а і в тебе - намагаюсь жартувати.

- Не варто перебільшувати, ти прекрасна - на підтвердження своїх слів підіймає мене на руки обережно. Так ми і залишаємо офіс.

- Можливо запросимо Григорія та Юлю до нас на вечерю? - запитую поки Макс кермує автомобілем.

- Я тільки за, коли хочеш?

- Може завтра, я відпочину і щось смачне приготую.

- Чудова ідея - переплітає наші руки - а сьогодні тільки відпочинок. Я втоми вас своїм очікуванням.

- Та весь день почувала себе добре, а якось раптово відчула втому. Завтра буду сповненою сил.

- Тобі варто більше відпочивати. Завтра візьму вихідний і проведемо час разом?

- А ти можеш? - від однієї цієї думки втома зникає.

- Для вас все, що завгодно, Вікусь - цілує мою руку.

- Як гадаєш, який буде наш хлопчик? - відколи дізналась, що в нас буде хлопчик постійно хочу про це говорити.

- Думаю буде схожий на тебе такий красивий, а характер буд мій.

- А я думаю, що син буде маленька копія тебе. Ну, мені б так хотілось - кажу, а Макс опускає свою руку на мій живіт, нажно гладиь, поки чекаємо зелений колір світлофору.

- Хм, син, ще не народився, а я вже його люблю.

- Я теж. Як тобі ім'я Остап?

- Остап Максимович гарно звучить. Мені подобається.

- І мені - зінаюсь.

- То, що Остапе, як тобі твоє ім'я? - Макс зупиняє авто біля нашого будинку, а тоді нахиляється до животика.

- Думаю, йому подобається.

- Ходімо кохана, влаштую тобі відпочинок із масажем.

- Мені вже хочеться муркотіти від цих слів. найкращий чоловік у світі та батько.