Розділ 31

Крізь сон чую, як мене хтось кличе, але розплющити очі не можу. Так хочеться скрутитися в обіймах коханого і спати далі. Так солодко.

- Кохана, прокидайся. Хто це тут справжня спляча красуня - все ж розплющую очі, бо Макс вміло спокушає мене. Нависає зверху, цілує, що залишає після себе мурахи та лоскіт. Не втримуюсь, усміхаюсь. Кутаюсь в його обійми. Забуваю про все.

- Я ще трішечки, коханий, будь ласка - ніяк не можу прокинутись.

- Кохана, ти запізнишся, а я не хочу, щоб ти поспішала або хвилювалась в цей особливий день - лагідно шепоче мені на вушко та знову цілує. 

- Обожнюю твої пестощі - не знаю звідки беруться сили, але знову розплющую очі. Відганяю сон - Котра година? - запитую потягуюючись.

- Майже восьма. Я замовив нам сніданок, через десять хвилин принесуть.

- Оце я соня. Дякую, що дбаєш про нас. Ти вже був в душі?

- Так, а що? - нахиляється майже зачіпає своїми губами мої, але не цілує, спокушає.

- Хм, хотіла запропонувати разом піти в душ - кажу майже торкаючись губами. Зачіпаю носиком його підборіддя, цілую. Підіймаю погляд зустрічаюсь із очима в яких палає вогонь пристрасті.

- Яка спокуслива пропозиція і наречена, що сьогодні стане дружиною - неочікувано Макс підіймається, обережно підіймає мене на руки - я погоджусь на твою пропозицію.

Не знаю скільки проходить часу поки ми ніжимось в обіймах один одного. Забуваємось в цілунках, пестощах. Щоразу інтим із Максом це щось неймовірне, що хочеться, щоб тривало вічність.

Сьогодні дата нашого весілля. Хоч і майже всі нас переконували, що хоч би одну ніч ми маємо провести окремо, а зустрітись вже на веселлі. Але ми не погодились, не хочу втрачати жодної можливості, коли можна побути разом. Єдине що, це ми забронювали номер у готелі.

Весілля на другу годину дня. Виїздна церемонія в колі друзів та рідних. Без зайвих очей. Камерна атмосфера. Дівчата мені допомогли організувати всі мої забаганки, а у Макса їх не було, лише одна умова, щоб ми скоріш одружились. Щоб він нарешті назвав мене своєю дружиною.

Після ситного сніданку я швидко збираюсь на зачіску та макіяж. Макс мене підвіз та поїхав, як він сказав у справах. На наступному тижні його останній візит до лікаря, щоб лікар засвідчив, що його реабілітація пройшла вдало і йому нічого не загрожує. 

Мама Макс погодилась розповісти все слідству, щоб зменшити собі термін. Можливо колись вона зрозуміє, що вчинила найбільшу помилку в своєму житті втративши довіру двох синів. Я дуже рада, що цю справу контролює Тимофій, а не Макс особисто. Бо все ж для нього це дуже чутлива тема, що приносить душевний біль. Макс з Григорієм підтримують один одного. Можливо в далекому майбутньому я теж не проти мати ще одну дитину, дивлячись на їх міцні братерські відносини. Але про це ще рано говорити.

Перед дзеркалом сиджу нерухомо, поки дівчатка роблять зачіску та макіяж. Обрала природній макіяж та зачіску, де волосся буде зібрано, оголяючи мою шию. Одягнула сережки подарунок Макса, що доповнюють мій образ та і Максу буде приємно.

Образ завершую ніжною сукнею, що трішки приталена, але так, щоб можна було дихати та не було видно животика. Хоч і всі знають, що я вагітна, але така моя забаганка. Біла сукня, а на ній білою ниткою вишивка. На голові замість фати віночок з дрібних квітів, бутонів і ягідок молочного відтінку. Не можу відвести очей від свого вигляду. Елегантна, очі горять, усмішка не сходить з уст. Наречена про яку я мріяла в своїх дівчачих мріях. Мрії, що стали реальністю.

Стук у двері сповіщає, що прийшли батьки. В голові одразу виникає спогад, як Макс знайомився із моїми батьками. Здається в кожної пари є чудернацька історія знайомства, що будуть розповідати на кожному святі. Батькам сподобався мій обранець, а як інакше це ж Макс.

- Доню, ти така красуня - каже батько, а в мами радість у очах.

- Дякую, ви теж дуже красиві. Будемо їхати?

- Так, автомобіль вже чекає. Макс телефонував, хвилюється, чи все за планом. Доню, ти зробила гідний вибір.

- Так, тату. Макс найкращий. Хочу вже скоріше його побачити.

- Не гаємо часу, поїхали - підганяє мама.

Дивлюсь на годинник майже друга.Всю дорогу думаю про своє життя, яке вмить круто перевернулось і здається на перший погляд нестерпний бос перетворився у коханого чоловіка з яким я хочу прожити все життя. Від якого чекаю дитину. 

Як тільки підїжджаємо до галявини, де буде церемонія та святкування під відкритим небом. Погодні умови дозволяють насолодитись теплом. Помічаю Інну, Оксану з Ігорем. Юлю, що в обімах Григорія чекає на появу нареченої та нареченого. Тимофій із милою дівчиною поруч. Ще знайомі Макса, яких я майже не знаю. Максима поки не бачу.

- Не передумала, доню? - запитує тато, перед тим, як відчинити двері.

- Нізащо, я найщасливіша наречена.

- Це і хотів почути. Ходімо, не будемо змушувати нареченого нервувати. 

Виявляється Макс уже чекає на мене. Вже всі запрошені прибули. Мама і всі гості йдуть сідати на свої місця. Як тільки звучить повільна мелодія тато бере мені під руку і ми починаємо рух. Як хвилююче, хочеться бути найгарнішою та найбажанішою для нього. 

Йдучи бачу лише Макса, красивого в класчному чорному костюмі. Хочу скоріш до нього доторкнутись. Макс пильно дивиться на мене, трішки нервує, але посміхається. Мить і мої руки в руках Макса.

- Кохана, ти прекрасна. Я взахваті. Ти моє особисте диво.

- Коханий, з тобою я відчуваю себе вдома. Ти найкраще, що сталось в моєму житті.

Всі погляди на нас та нашу церемонію, коли священник запитує про нашу згоду ми відповідаємо без паузи так. Після цього наші рідні та близькі вітають, щось кричать, але я нічого не чую, бо Макс мене цілує і я розчиняюсь в поцілунку.

- Нарешті, ти моя дружина.

- Нарешті, ти мій чоловік. Кохаю.

- І я вас дуже кохаю. Я завжди буду поруч. 

Приймати привітання дуже приємно, а святкувати весілля ще приємніше. В колі рідних відчувається святість створення нової сім'ї. В мене вже щічки болять від посмішок та сміху, адже майже кожний розповідає свою версію нашого знайомства.