Розділ 27

- Віка, пробач мене, будь ласка -лунає голос колишньої Макса, як тільки переступаю поріг кабінету лікаря. Те, що я в шоці це нічого не сказати, переводжу очі на лікаря, що теж не розуміє, що відбувається.

- Скажіть, будь ласка, що з Максом? - мені зараз байдуже на те, що тут колишня Макса мені набагато важливіше знати, що з Максом і коли я зможу його побачити.

- Мене звати Борис Андрійович, а Вас? - спокійний голос лікаря вселяє надію, що все буде добре.

- Мене Вікторія, я наречена Максима.

- От і чудово, що розібрались. А зараз Інес - звертається до колишньої Макса - попрошу Вас залишити мій кабінет, мені необхідно поговорити із нареченою. Я думала, що зараз буде черговий скандал від неї, але на диво Інес спокійно залишає кабінет. Дивуюсь із її смиренності, можливо це теж частина гри. 

- Отже, Вікторія, присідайте. Важка ніч була в мене, втомлений, тому сьогодні коротко розкажу Вам, а завтра уже після огляду пацієнта буде зрозуміло, що далі.

- Добре, слухаю Вас - сідаю на стілець та уважно дивлюсь на лікаря.

- Максим потрапив у аварію, випадок складний, але стан його стабільний. Організм молодий, тренований, тому рахуйте йому пощастило, а на скільки пощастило скажу вже завтра.

- Борисе Андрійовичу, коли я зможу побачити свого нареченого? - автоматично прокручую каблучку, що подарував Макс, за ці лічені години це уввійшло у звичку.

- Хоч я і лікарі і вірю лише у доказову медицину, але я ще і людина, тому найкращі ліки - це кохання, а зараз Вашому чоловіку потрібно, щоб Ви були поруч, тому можна і зараз, але попередаю Вас, що Максим переніс операцію в нього був відкритий перелом руки, тому весь день він буде спати, можливо ближче до вечора прокинеться. 

- Дякую, я безмежно Вам дякую, що я ще повинна знати?

- По деталях перебування Вам розповість медсестра. Щодо травм, то Максим має зламане ребро, відкритий перелом та численні гематоми. Завтра після огляду буде відомо скільки часу потрібно на реабілітацію.

- Добре, дякую. Ще одне запитання і я залишу Вас - отримую схвальний кивок - У Максима є проблеми із тиском, дуже підіймається, що декілька раз ледь не втрачав свідомість, це як вплине на його стан?

- Це чудово, що Ви сказали про це. Я нічого Вам зараз не скажу, мені потрібно оглянути стан Максима після операції і тоді буде зрозуміло, яке потрібне лікування із урахуванням цієї особлисвості.

- Дякую ще раз. Я не знаю, як Вам віддячити, Борисе Андрійовичу.

- Це моя робота рятувати людей. Йдіть Вікторія, Максим хоч і не при тямі, але думаю він Вас відчує і Вашу любов - слова лікаря мене зігрівають та зміцнюють мою віру, що все буде добре.

Закриваю двері кабінету і бачу, що поруч із дверима чекає колишня Макса, вся у сльозах.

- Віка, пробач мене - хапає мене за руку.

- Інес, вірно?

- Так, насправді я Інна - вона зараз зовсім не схожа на ту рокову колишню, а на звичайну жінку, що заплуталась у своєму житті і шукає підтримку та вихід.

- Можна я буду називати тебе Інною, тобі ім'я це більш пасує?

- Так -ледь чутно відповідає.

- В мене зараз зовсім мало часу, хочу до Макса скоріш. Ти можеш розказати, що трапилось?

- Так, це довго історія, але я спробую пояснити, а якщо ти захочеш зі мною поговорити, то можна завтра.

- Слухаю тебе - відходимо від кабінету лікаря та сідаємо на диван, що знаходиться поруч із палатою Макса.

- Максим потрапив у аварію через свою матір, вона підлаштувала цю аварію. І я теж мала бути в цьому авто - починає плакати, а я не вірю, що мені хочеться її заспокоїти. Отже, матір. Тут я згадую про охоронців та друга Макса, що власник охоронної агенції. А ще завтра потрібно про все це розповісти Григорію.

- Інна, ти маєш заспокоїтись, привести себе до тями, а завтра, якщо ти не втічеш, ми поговоримо про це із ким потрібно, добре?

- Так, я згодна на все, я нічого не хочу мати із цією жінкою нічого спільного. Я не вагітна від Максима - зізнається вона. Це все вона придумала, а я погодилась зіграти роль, щоб вас розлучити. Пробач.

- Я знаю. Тобі є де зупинитись?

- Ні.

- Давай зробимо ось що, це номер у готелі поруч, бронювала для себе, але я буду поруч із Максом, а ти можеш переночувати там, а завтра я зателефоную до тебе і ми поговоримо і все з'ясуємо, влаштовує тебе це?

- Так, Віка дякую тобі, ти хороша - раптово обіймає мене і я її у відповідь, ще одна поранена жінка. Шкода її.

- Ти теж, якщо тут і розповідаєш мені. Все йди, а я піду до Макса.

- Дякую.

Дивлюсь на годинник майже дев'ята, згадую, що потрібно привести себе до тями та поснідати, наш малюк вимагає сманчої їжі. Йду до медсестри, вона мене проводить до сусіднньої палати, де є всі зручності. Поснідати можна у їдальні, домовилась, що мені принесуть сніданок у палату Макса. Медсестра дуже приємна літня жінка. Приймаю душ, зміню одяг, знову одягаю футболку Макса та спортивні штани. Ніби брала одяг Макса для себе, добре що взяла із запасом.

Заходжу у палату Максима він лежить блідий, підключений, до якихось приладів, рука виглядає жахливо, на обличчі синці. Картина жахлива, ледь стримує свої сльози так мені боляче дивитись на мого коханого.

- Коханий, я тут - проводжу рукою по його обличчю, жодної реакції. Потрібно запастись терпінням. Він дихає. - Я поруч, ми поруч, ти нам дуже потрібний - стук у двері відволікає мене.

- Вікторіє, ось Ваш сніданок, не знала, що Ви їсте, то взяла все.

- Дякую, Любов Михайлівна за турботу. Ми все їмо - автоматично відповідаю.

- Хто ми?

- Я при надії і тому так кажу - не бачу сенсу це приховувати.

- Ой - сплескує у руки - дитинко, яке щастя, Ваш чоловік обов'язково одужає з такою мотивацією та з нашим лікарем. Раптом що, не соромся приходь кажи, моя зміна буде до завтра.

- Дякую.

- Все залишаю Вас наодинці.

На диво апетит шалений, з'їдаю майже все, що принесла Любов Михайлівна, випиваю чай та вирішую діяти. Телефоную до охорони, що приїхала зі мною. Хлопці поселились у готелі, але чекають біля лікарні. Коротко переказую їм історію, що розповіла мене Інна. Прошу їх відпочити, поки я в лікарні я в безпеці, а їм потрібний відпочинок.