Розділ 25

Години вистачило, щоб переглянути всі матеріали по проекту, через декілька днів презетація проекту. Хвилювань зовсім не має, бо це не головне в житті тепер для мене. Зараз насолоджуюсь періодом вагітності та коханим чоловіком поруч. Не гаючи часу збираю речі прощаюсь з дівчатами та йду до кабінету Макса. Але як тільки відкриваю двері у приймальню наштовхусь на Макса.

- Кохана, а я йшов до тебе - обіймає за плечі.

- А я до тебе, я вже завершила всі справи. Проект до презентації готовий. Можемо їхати.

- Чудово, ходімо.

В тиші їдемо додому, відчуваю легку втому закриваю на хвилину очі, а коли відчуваю, як Макс намагається мене взяти на руки, розумію, що я задрімала. Кажу, що можу і сама піднятись, але де там. Макс з такою легкістю несе мене до під'їзду, це поки що, а далі як буде більший животик буде складніше тримати мене на руках.

- Які думки зараз в твоїй голівонці? - звертає на мене свій погляд.

- А що?

- Ти трішки напруженою виглядаєш, ще досі думаєш про зустріч із моєю колишньою?

- Та ні, на диво зовсім не переймаюсь, думаю, що скоро ти не зможеш мене носити на руках - пояснюю поки підіймаємось ліфтом.

- Чому це? - Ой, Максе ти навіть не підозрюєш, які в мене зараз таргани в голові, що малюють не найпривабливіші картини.

- Бо живіт буде рости я буду важчою.

- Вікусь, я тобі вже казав і скажу ще раз, я буду тебе носити на руках завжди і сьогоднішній вечір тому доказ. Викинь ці думки із своєї прекрасної голівоньки - цілує мене у скроню та ставить на підлогу.

- Ти про що? - Макс спершу відкриває двері, потім неочікувано для мене знову підхоплює мене на руки та заносить мене до квартири. Знімає взуття, не відпускаючи мене зі рук, проходить у глиб кімнати до панорманих вікон. Опускає мене на підлогу, поправлюячи сукню, що трішки піднялась. Помічаю, що Макс хвилюється, а чому це?

- Вікусь, ти вже сказала мені так, але не можу втриматись від спокуси почути ще раз твоє так. Ти станеш моєю дружиною? - задає запитання та опускається на одне коліно, не розумію звідки з'являється каблучка із маленьким діаматном посередині.

- Так - не роздумуючи відповідаю.

- Кохана - Макс одягає каблучку, що ідеально підійшла по розміру. Припідіймає сукню залишає поцілунок на моєму плоскому животі. Ох, як це чуттєво. Підіймається, дарує солодкий поцілунок. Не відпускаючи мою руку прямує до спальні до тераси, де все прикрашено живими квітами і накритий столик на двох з моїми найулюбленішими стравами. Аромати неймовірні.

- Максе, я вражена. Це неймовірно красиво - обіймаю та цілую.

- Я радий, що тобі сподобалось. Нарешті, всі будуть бачити, що ти моя - допомагає мені сісти.

- Так не чесно, я теж хочу, щоб всі знали, що ти мій.

- Хочеш, можемо хоч завтра одружитись, але думаю для тебе важливо подумати про деталі та підготуватись? До речі, коли хочеш весілля? І яке? 

- Хочу у сімейному колі, десь на природі, щоб тепло було. Щоб галявина була прикрашена вогниками, що світились б у ввечері. Хочу білу сукню, але не пишну і щоб ще не було видно животика - погладжую живіт - А ти?

- А я і не думав, що буду одружуватись, тому цілком влаштовує твоє версія нашого весілля. Я вже щасливий від того, що ти сказала так. Якщо так, то можливо організуємо весілля у середині вересня.

- Це через півтора місяці? - це я буду на третьому місяці вагітності, якщо підібрати сукню, то животика не буде видно.

- Так і ти станеш моєю дружиною. Нарешті.

- А ти моїм чоловіком - настільки зараз добре, що хочеться постійно посміхатись - Як ти вгадав із розміром каблучки? 

- Все просто, поки ти спала, поміряв твій пальчик. Тобі не холодно, можливо ковдру потрібно? - запитує, бо помічає мурахи, що гуляють по моєму тілу.

- Мені не холодно, це мурахи від приємних емоцій, що мене переповнюють - Макс притягує мене ближче до себе, щоб обійняти та відчути тепло.

Вечір завершується в обіймах коханого, поки Макс в душі милуюсь каблучкою, як вона виблискує на моєму пальчику. Ідеально, ніби вона там завжди була. Уже майже провалююсь в сон, коли Макс повертається із душу, обіймає, цілує в плече. Гладить по животі, шепоче слова зізнання у коханні, поправляє ковдру, я щось відповідаю крізь сон.

Минув тиждень, підготовка до весілля вже розпочалась, а ще як і обіцяв Макс поруч зі мною охорона, спершу було мега дискомфортно, а потім звикла. Познайомилась зі хлопцями, сприймаю їх виключно, як давніх знайомів. Навіть це допомагає залишатись спокійною і впевненою, що я під захистом, коли нема поруч Макса. 

Як зараз Макс поїхав на два дні у відрядження до Львову, запрошував поїхати з ним, але я зараз не дуже добре переношу дорогу, нудить, то прийняла рішення залишитись вдома. Та і часу буде більше на підготовку до весілля. Макс погодився тільки якщо охорона буде поруч постійно. Готую собі пасту, мені здається, що я вже складаюсь на дев'яносто відсотків із борошна, так мені хочеться їсти пасту щодня. Зручно вмощуюсь на дивані вмикаю фільм та чекаю на дзвінок від Макса. В нього зараз зустріч. Час минає швидко, фільм виявився напрочуд цікавим, на годиннику вже близько восьмої, а Макс не телефонує. Вирішую почекати ще півгодини, а далі зателефонувати. Як тільки промайнула думка мій телефон оживає. Телефонує Макс. Нарешті.

- Коханий, привіт.

- Привіт, Вікусь. Вибач затримався, партнер виявився дуже балакучим. Ти що робиш?

- Фільм дивилась та вечеряла пастою - чую, як Макс всміхається, знає про мою слабкість - Чекала на твій дзвінок. Як минула зустріч?

- Не дуже, але не варто перейматись, ще завтра пообіді буде ще одна, а далі буду повертатись додому.

- А що не так? В тебе чудова була пропозиція - знаю не зчуток, бо сама переглядала.

- Не хочу про роботу говорити, але ти права пропозиція чудово, тут щось інше, особисте. Можливо. Я ще не зрозумів, але обов'язково з'ясую.

- Я не сумніваюсь. Ти вже в готелі?