Розділ 24

- Віка, я так за вас рада. Ти, як ніхто заслуговуєш на щастя - промовляє Юля поки я насолоджуюсь поїданням смачного пампуха із чаєм.

- Дякую, Юль. Макс чудовий, я щаслива поруч з ним. Але що це я тільки про себе розповідаю. Розкажи про ваше спілкування із Григорієм - Юля вмить зашарілась, а це вже дуже цікава реакція.

- Та нема про що говорити, з моменту знайомства з Григорієм, ми бачились ще один раз. Григорій запросив до ресторану, але ця зустріч була невдалою, бо прийшов не тільки Григорій, а і його колишні стосунки - коли про це говорить Юля чується сум в голосі.

- Це як? - запитую.

- Як тільки прийшли до ресторану зробили замовлення і тут з'явилась його колишня, що постійно відвідує цей заклад. Ой, Вікусь не хочу про сумне, краще розкажи, як минув ваш візит до лікаря? - вирішую не розвивати тему про Григорія, коли Юля не хоче говорити. Треба запитати про наміри Григорія щодо Юлі. Якщо Григорій не буде дурнем, то не втратить можливість стосунків із Юлею.

- Ой, все добре, вагітність протікає чудово, коли лікар говорив, то Макс все уважно слухав, робив собі помітки і ще ставив запитання, багато запитань. Виглядало це все серйозно і до біса мило. Нічого особливого лікар не казала, стандартні рекомендації для вагітних. Почуваю я себе чудово.

- Це і помітно як Макс турбується про тебе, тобто про вас. На роботі постійно десь поруч із тобою знаходиться, я вже чекаю, коли він запропонує тобі взагалі не виходити на роботу - Юля ніби десь була поряд, коли Макс одного вечора підняв цю тему.

- Вже - коротко відповідаю.

- Що, серйозно? - тут тільки в Юлі сміх можна закохатись.

- Так, але я налаштована працювати, довелось жіночою хитрістю скористатись, щоб Макс залишив цю ідею.

- Я рада, що ти не залишаєш нас. Поки що.

- Привіт - поруч лунає від Григорія. Цікаве співпадіння.

- Привіт - підіймаюсь, щоб обійняти брата Макса. Григорій сканує поглядом Юлю, яка тихо промовляє привіт та відводить очі. Вирішую поспостерігати що буде далі.

- Привіт, Юль. Віка, тебе можна вітати? - бере стілець із сусіднього столика та сідає поруч з Юлею, яка не знає, як себе поводити. 

- Можна, тобі Макс сказав?

- Та і без слів зрозуміло, що брат щасливий. Дякую тобі, Віка. В Макса тепер буде справжня сім'я про яку він мріяв, хоча думав, що ніколи цього не буде. В Макса складний був період і бачити його зараз щасливим як для брата справжня радість - мені дуже приємно це чути, а ще тепло стає на душі від усвідомлення, який в Макса крутий брат.

- Дякую, Григорію, твої слова дуже цінні для мене. А ти тут у справах?

- Так, була зустріч і вирішив пообідати. Юль, складеш мені компанію? - переводить свій погляд на Юлю.

- Так - невпевнено, але каже своє так.

- Юль, Григорію я вас залишу, пропущений від Макса, не хочу, щоб він хвилювався, я буду повертатись, а ти гарно поїж - показую пальцем на Юлю, бо за весь час, що ми сиділи Юля до їжі так і не доторкнулась - а ти все проконтролюй - звертаю погляд на Григорія.

- Слухаюсь, поїсть і потім відвезу куди Юля скаже. А ти бережи себе та мого племінника, чи племінницю.

- Домовились - наостанок обіймаю Юлю, а потім Григорія. Як тільки виходжу із ресторану телефоную до Макса.

- Так, коханий - він відповідає з першого гудка.

- Маленька, ти де?

- З Юлею в ресторані обідала, а тут ще і Григорій. Уже їду в офіс, а ти де?

- В офісі, як ти себе почуваєш?

- Все добре, ти обідав, чи можливо тобі щось замовити?

- Обідав, не хвилюйся. Я тебе чекатиму в офісі, а потім поїдемо додому. В тебе багато сьогодні ще справ?

- Та ні, перегляну ще раз проект і можна показувати замовнику.

- Чудово, чекатиму, а ввечері тебе очікує приємний сюрприз.

- Який? - останнім час я стала дуже нетерпляча.

- Не скажу, кохана. Це сюрприз.

- Добре, хочу вже скоріш вечора. Десять хвилин і я буду. Цілую.

- І я тебе, Вікусь.

Шукаю поглядом таксі, але мою увагу привертає колишня Максима, що стрімко наближається в мою сторону, я вже думала, що вони полишили цю ідею. Як я помилялась. На горизонті з'являється моє таксі, тому вирішую її ігнорувати, а про цю ситуацію розповісти Максу. Не хочу резикувати. Звідки тільки воно знає де я? Промайнула думка в голові.

- Нам потрібно поговорити - із вимогою в голосі говорить.

- Я в минулу зустріч все сказала, нам нема про що говорити. 

- А я думаю що є. Я вагітна від Максима - завмираю, але потім розумію, що це провокація, нічого вона не вагітна.

- А ти знаєш, щоб бути вагітною від Макса, потрібно провести ніч із Максом? - спостергіаю за її реакцією. А ще розумію, що вона нічого не знає про мою вагітність і це чудово. Поки колишня думає що відповісти, я пишу Максу повідомлення, що тут його колишня. Макс відповідає, що він зараз буде. 

- А хто тобі сказав, що в нас не було цієї ночі? - нічого не відповідаю. Мовчки чекаю на Макса - Я тебе запитую? - я навіть не дивлюсь на неї, можливо це спрацює і вона просто піде. Я ніби не хвилююсь, але серце взяло шалений ритм - Ти мене чуєш? В нас буде дитина і я зроблю все, щоб в моєї дитини був батько. Ти мене чуєш? - Я продовжую мовчати, дивлюсь пройшло вже п'ять хвилин. Ну де ж ти коханий, забери мені звідси. - Я тебе попереджала, тепер начувайся - Різко наближається до мене та хватає за руку. Мені не боляче, але лячно, що вона може заподіяти щось нашому малюку.

- Ти що собі дозволяєш? Відпусти мене, не ускладнюй ситуацію. Я напишу заяву в поліцію за переслідування та погрози - колишня неочікувала такого відпору, губиться, але не відпускає. В цей момент бачу як летить автомобіль Макса.

Макс в мить опиняється поруч. Колишня відступає, а Макс спершу обіймає мене, а потім стає попереду захищаючи мене. Важко дихає, напевно поспішав як міг.

- Слухай мене уважно. Ще раз ти, чи моя матір наблизетесь до Вікторії будете мати справу із поліцією. Мене це вже дістало. Скажеш матері, що від тепер я зроблю все, щоб вона не отримала жодної копійки - такого розлюченого Макса я бачу вперше і це має лякаючий вид.