Розділ 23

- Що? - дивлюсь куди завгодно, але не в очі Максу. Боюсь. Страшенно.

- Вікусь, подивись на мене - легенько торкається мого підборіддя, я підіймаю погляд наші очі зустрічаються - Я кохаю тебе - чітко промовляє Макс, але те з яким теплом він промовляє та як палко дивиться увічі дає мені розуміння, що мені не почулось, а Макс дійсно сказав, що кохає.

- Я теж тебе кохаю - вішаюсь на Макса з обіймами. Заплющуюючю очі, насолоджуюсь його теплом.

- Вікусь, повтори, будь ласка, ще раз.

- Я тебе кохаю. Я вагітна - не знаю що Макс просив повторити, тому повторюю найважливіші слова.

- В нас буде дитина - повторює Макс, чи запитує не розумію.

- Так. Ти радий? 

- Я шокований, але дуже радий, а ти?

- І я дуже рада. Спершу злякалась, а потім відчула справжнє щастя. Хвилювалась твоєї реакції.

- Чому?

- Бо не знала, як ти сприймеш новину про мою вагітність, ми тільки почали зустрічатись. Про дітей не розмовляли, а тут незапланована вагітність - ділюсь своїми думками.

- Вікусь, ти думала, що я буду проти?

- Чесно зізнаюсь були такі думки - зараз соромно що мала сумнів у Максові.

- Маленька, мені тридцять сім років, я нареші зустрів ту, яку безмежно кохаю, а вона мене. В нас буде дитя. Я найщасливіший в світі чоловік. Можна? - запитує, чи можна доторкнутись до живота.

- Так - затамовую подих, бо така чуттєва мить.

Макс присідає поруч, підіймає сукню, ніжно цілує. Деякий час так і стоїть, а потім підіймається та цілує мої вуста, поглиблює поцілунок, ніби показує діями, як сильно він мене кохає, а я відповідаю зі всією пристрастю на яку здатна. Коли закінчується поцілунок ми ледь дихаємо.

- Хочу тебе - шепоче на вухо - Нам можна? - гублюсь від його запитання.

- Напевно. В мене завтра запланований візит до лікаря - кажу, а тоді наважуюсь запитати - Ти підеш зі мною?

- Звісно. Піду, я в цих справах геть недосвідчений, тому не знаю, як треба - щиро зізнається.

- Я теж, будемо вчитися разом. Ти будеш чудовим батьком - кажу із впевненістю.

- Дякую, кохана, а ти мамою. Маленька, я знаю, що це має бути в іншій атмосфері і я геть не підготовлений, але все буде, а зараз дай відповідь на моє запитання. Ти станеш моє дружиною? - а ось це було дуже неочікувано, що я на секунду втратила рівновагу. Макс це зрозумів по-іншому - Що? Погано, Вікусь? - відсуває стілець сам сідає та садить до себе на коліна притискаючи до себе - Тобі варто поїсти. Ти напевно голодна?

- Так - відповідаю та однією рукою обіймаю за шию, проводжу рукою по волоссю дивлюсь в очі - Так.

- Зараз, що хочеш? - розумію, що Макс мене зовсім невірно зрозумів.

- Тебе - цілую - Я стану твоєю дружиною - Макс не одразу повірив в те, що почув. Ніби він боявся поворохнутись, щоб це не було марою. Успішка з'явилась повільно.

- Справді? - перепитує Макс хрипко. Я не знайшла нічого кращого, як кивнути. Макс торкнувся чолом мого чола та прошепотів дивлячись в очі - Вікусь, дякую. Ти не пошкодуєш, я зроблю все, що ти була щаслива.

- Я не уявляю свого життя без тебе. Я вже щаслива, а тепер давай їсти, бо я дійсно страшенно зголодніла, а потім буде найсолодший десерт у світі.

- Згодний. Як ти почуваєшся? - під пильним поглядом Макса я насолоджуюсь нашою вечерею. Все смакує чудово.

- Чудово, нічого не болить, запаморечення не турбують. 

- Коли ти дізналась що вагітна? - те, як Макс світиться, коли промовляє слово вагітність наштовхує на думку, що він дуже радий цій новині і я даремно хвилювалась.

- Коли лікар швидкої сказав всім вийти і тоді зробив припущення, а сьогодні Оксана Валеріївна підтвердила, що вагітність є.

- Я ще досі не можу повірити. Я навіть міряти про таке не міг. Я знаю іноді я буваю нестерпним, впертим, зі здоров'ям не дуже, але я зроблю все, що в моїх силах, щоб твої очі горіли, щоб наша дитина мала все.

- Я знаю, коханий. 

Закінчуємо вечерю, Макс турботливо пропонує все прибрати зі столу, поки я приймаю неспішно душ. Видихаю. Всі хвилювання, що були раніше здаються безглуздими, Макс не просто зрадів вагітності, а я зізнався у коханні. Я наречена. Хочеться кричати про це. Завтра напишу подругам, а рідним краще повідомити разом. Від цією думки, що мамі Макса про це краще не знати. Не знаю на що здатна ця жінка заради коштів. Одразу притуляю руки до живота. Не бійся дитинко тато та мама тебе захистять. Треба поговорити про це з Максом, але це буде завтра, а сьогодні не хочеться псувати такий вечір.

Закутавшись в рушник йду на пошуки Максима. Страшенно хочу свого чоловіка. Гормони вміло підсилюють це бажання.

Коханого знаходжу на кухні, він зняв футболку та розмовляє з кимось по телефону. Помічає мене одразу швидко завершує розмову та підходить до мене.

- Кохана, я швидку в душ, а далі ти моя - цілує в плече.

- Поспіши, будь ласка. Хто телефонував? - хочу вгамувати свою цікавіть.

- Це я телефонував, але все завтра.

Поки Макс в душі знаходжу прозору чорну білизну, що вже давно купила, але ніяк не наважувалась одягнути. А зараз саме час, бо коли поправлюсь навряд я наважусь одягнути або буде замала. Волосся залишаю розпущеним. Відчиняю трішки двері на тересу, щоб літня прохолода увірвалась у кімнату. Повертаюсь та помічаю шаленство в очах Макса, що стоїть голяком. Бачу, що йому дуже подобається мій вигляд.

- Коханий

- Кохана, ти така сексуальна. Красуня. Моя, а я твій.

- Мій. Єдиний. Кохай мене.

Після цих слів, ми втрачаємо голову, забуваємось в пристрасті, що вирує у наших венах. Таке враження, що Макса губи повсюду, максимально чуттєво. Це щось більше, ніж просто насолода. Я забуваюсь в ньому, я відчуваю кожний його рух, нестримую себе, а Макс підхоплює будь-який мій рух. Це як танець, що керується почуттям кохання.

- Коханий, ти спиш? - ніяк не можу заснути після такою пристрасної ночі, а ще одна думка міцно засіла в голові, якщо не запитую буду мучитись до ранку. Без сну.