Розділ 21

- Що сталось? - намагаюсь піднятись, але Макс мене зупиняє.

- Ти знепритомніла, зараз приїде швидка і з'ясуємо причину - лагідним голосом говорить Макс поки інші дивляться жаханими очима на мене.

- Не треба швидкої, мені вже краще, поїхали додому - з кожним вдихом та видихом дійсно стає краще. Повертається можливість ясно бачити.

- Ні, маленька, лікар тебе має оглянути - непохитно відповідає Макс.

- Я не хочу, мені вже краще, я не люблю лікарні - знаю, що поводжу себе, як маленька дитина, але мені єдине, що зараз хочеться, це поїхати додому та відпочити.

- Віка, дійсно, Максим правий, нехай лікар огляне тебе, щоб було спокійно всім. Вони оглянуть, а далі ви поїдете додому - каже Юля, а інші кивають.

- Добре для вашого спокою, бо я почуваю себе добре, можливо, то від перевтоми.

- От, лікар приїде і скаже. А ось і він - в кімнату заходить лікар середніх літ.

- Що сталось? - ставить поруч зі мною свою валізу та пильно дивиться мені в очі. Сканує мене своїм професійним поглядом.

- Дівчина раптово знепритомніла - одразу Макс відповідає, не відходить від мене та міцно тримає за руку.

- Як Вас звати? - лікар звертається до мене.

- Вікторія.

- Вікторіє, скажіть вашому чоловіку, щоб відпустив Вашу руку, мені оглянути Вас необхідно і прошу всіх залишити кімнату.

- Але - намагається сказати Оксана.

- Ніяких але, на вихід - говорить суворо, але без злості лікар. Виходять всі, окрім Макса.

- Лікарю, я чоловік Вікторії, мені важливо знати, що трапилось, я залишусь - стоїть на своєму Макс.

- Як Вас звати?

- Максим.

- Максим, якщо Ви дійсно хвилюєтесь за стан вашої дівчини, то прошу не гаяти час, а слухати мене. Залиште мене на декілька хвилин із дівчиною, я огляну Вікторію і потім Ви зможете повернутись. Не змушуйте нервувати Вікторію ще більше, їй зараз це противопоказано. Ви мене зрозуміли, Максиме?

- Цілком, у Вас є п'ять хвилин, далі я заходжу - дивлячись лікарю в очі промовляє Макс - Маленька, не бійся, я буду поруч - стискає мою руку, а тоді відпускає та закриває двері.

- Вікторіє, слухаю Вас, що сталось?

- Все було добре, спершу я відчула легке запаморочення, але тривало трішки, а далі все пройшло. Через деякий час це повторилось, але я не зчулась, як втратила свідомість. Більше нічого не скажу, бо не пам'ятаю - поки я розповідала лікар мене оглядав, тиск поміряв, температуру, щось відмітив собі та перевів погляд на мене.

- Раніше таке траплялось з Вами?

- Ні, це вперше.

- Зрозумів, як давно Ви були на огляді у лікарів?

- На початку року, вже декілька років підряд роблю щорічний огляд. Все добре. Скарг не було.

- Чудово. Чи були у Вас кардинальні зміни у житті після огляду?

- Та ні - спершу відповідаю, а потім згадую, що так - вибачте лікарю, так. Я почала нові стосунки.

- Ви одружені?

- Ні, ми тільки почали зустрічатись, а що?

- Добре, Ви кохаєте Максима?

- Так, тобто як це стосується того, що я знепритомніла? - лікар мене ще більше заплутав, чи це такий спосіб перевірити, чи я при тямі.

- Вікторіє, я Вам зараз поставлю декілька запитань, а Ви відповідайте чесно і ще мені потрібно, щоб Ви завтра здали кров на аналіз.

- Добре - лікар, що мав заспокоїти мене, а лякає ще більше.

- Чи є у Вас перепади настрою?

- Ні.

- Добре, чи відчуваєте Ви зміни в апетиті?

- Так - згадую, що протягом цього тижня дивно реагувала на їжу, спершу не було бажання їсти, а потім прокидався шалений голод.

- Чи відчуваєте сонливість?

- Так.

- І останнє питання, чи був у вас протягом декількох місяців хоч раз незахищений секс?

- Так - відповідаю та червонію.

- Маю надію, що із Максимом - я розгубила всі слова і тому киваю.

- Тоді попередній діагноз, Вікторіє ви вагітна.

- Що? Цього не можу бути? Як? - в мене справжня паніка. Цього не можу бути повтрюю.

- Вікторія, ми дорослі люди, все може бути, коли люди кохаються один одного. Ви кохаєте?

- Так.

- А Максим Вас кохає?

- Не знаю.

- Думаю, що кохає, це я Вам як чоловік, який двадцять років у шлюбі перебуває кажу. Його погляд красномовніший за слова.

- Я не знаю, це якось рано, ми тільки почали зустрічатись.

- Вікторіє, життя занадто коротке, щоб жити у сумнівах. Ось, що ми зробимо. Ви завтра йдете до лікаря та здаєте кров, а мій попердній діагноз - вагітність. Ваш стан нормальний для вагітності, менше втоми, стресу тільки любов та приємні емоції. Ну, що будемо кликати Максима?

- Ні, зачекайте. Я можу сказати йому сама за вагітність, коли будемо наодинці, а раптом, я не вагітна?

- Нехай буде, як Ви вирішили. Але кажу Вам будьте сміливіші і буде Вам щастя - лікар підіймається та кличе Макс. Макс одразу підходить до мене та обіймає.

- Що лікарю?

- Все добре із вашою Вікторією, не хвилюйтесь. Їдьте додому, нехай вона відпочине, а завтра підете в клініку, щоб здати аналіз крові.

- Добре, а який діагноз?

- Перевтома - спокійно відповідає лікар.

- Дякую, вибачте не зможу Вас провести, бо не хочу залишати ноодинці Вікторію.

- Все правильно, пильнуйте її, як зіницю ока бережіть. Менше стресу, більше відпочинку. Бажано харчуватись збалансовано і нічого не забороняти собі, особливо, якщо є бажання з'їсти щось солоденьке.

- Все почув, все буде. Дякую - тисне руку лікарю, який залишає кімнату.

Лікар залишає кімнату настає тиша. Я не хочу порушувати її, мені треба час , щоб прийти до тями. Я вагтіна, він одніє думки моє серце виструбує з грудей, а з іншої сторони, якась моя частина вже чекає на дитя і хоче, щоб це була правда. 

Вирішила, що поки точно не буду знати Максу не варто знати. Боюсь його реакцію, ми ніколи не говорили про дітей та його ставлення до них. А якщо зараз буду запитувати, це буде підозріло виглядати.