Розділ 19

- Вікусь, щоб вона тобі не сказала, це не так - наважується почати розмову, коли відчув, що я вже заспокоїлась в його обіймах та можу говорити.

- Максе, пробач, я ніби і не збиралась залити тобі всю сорочку своїми слізьми, але побачила тебе і не змогла стриматись - підіймаю на нього свої заплакані очі. Він пальчиком витирає мої сльози. Ох і вигляд я зараз маю.

- Маленька, ти не маєш тримати все в собі, чи бути сильною. Я хочу тебе бачити справжньою, я завжди буду за тебе - від його слів в мене ніби з'являються крила. Ніхто і ніколи мені цього не казав - От, тільки мене гнітить те, що причиною твоїх сліз був я, ну мої родичі.

- Ти що Максе, навіть не думай себе звинувачувати в чомусь. Кожний вчинок людини, це її особиста відповідальність. Ти не відповідальний за вчинки, що робить твоя матір, або що говорить.

- Дякую, але як би не я, ти б з нею ніколи і не зустрілась - залишає цілунок на вустах та підіймається - я сходжу в душ, а потім ми поговоримо. 

- Я навіть не хочу уявляти яке було б моє життя, як би ми не зустрілись - відповідаю та дивлюсь на його вираз обличчя -  Приймай душ, а я поки приготую чай, ти будеш?

- Так.

Готую чай поки Макс в душі, дістаю із холодильника десерт, що замовляв Макс, який я навіть не скуштувала, бо настрою не було, а зараз захотілось. Після розмови із Максом відчуваю полегшення. Повертаюсь у вітальню та налаштовуюсь на розмову. Макс заходить до кімнати в одних боксерах на волоссі краплі від води, не відводжу погляд, бо виглядає він дуже сексі. Намагаюсь сконцентруватись на розмові. Макс сідає поруч і мене одразу пригортає в свої обійми.

- Не смачно? - не одразу розумію його запитання, він показує на десерт.

- Вечеря була дуже смачна, це я залишила для нас. Скуштуй - беру виделку зачіпаю шматочок десерту і годую Макса.

- Смачно, тепер моя черга - повторює мої дії.

- Солодко - кажу.

- Як твої цілунки - посміхаюсь у відповідь, так не хочеться псувати таку мить, але доведеться. Краще продовжити розмову, щоб не було закритих тем між нами.

- Максе, я зараз запитаю в тебе дещо, що найбільше мене хвилює, відповідай, будь ласка, чесно.

- Так, я завжди чесний з тобою. Слухаю - не бажаючи цього, Макс все ж напружується.

- Твоя мама сказала, що ти важко хворий, це так? - це те, що мене турбувало весь цей час, пильно слідкую за його реакцією. Я бачу не подив, а злість в його очах.

- Це зараз серйозно? Я в шоці - я киваю на його запитання, він проводить нервово рукою по волоссю - звісно, що ні. Це брехня. Я тобі все розповів про свій тиск, але з цим точно можна жити довге життя. Ти ж їй не повірила? 

- Звісно, що ні - видихаю, отже Максу нічого не загрожує, тягар, що був весь час, як я почула про його хворобу зник з моєї душі - якщо хочеш підемо до мого лікаря і він тобі підтвердить мої слова.

- Я тобі вірю, а навіть, якби - не наважуюсь навіть в голос про це сказати - ну, ти зрозумів, я б була поруч. А до лікаря підемо, тільки для профілактики, я хочу проконсультуватись щодо твого тиску, добре?

- Так - він погоджується - не пощастило тобі зі мною, а мені з тобою дуже.

- Не кажи так, іноді я думаю, що ти це найкраще, що сталось в моєму житті - зізнаюсь.

- Моя Вікуся - деякий час ми мовчимо, бо слова зайві - Маленька, що вона ще тобі казала, я знаю, що тобі неприємно про це говорити, але я мушу знати. Правду. Всю.

- Вона вимагала, щоб я кунула тебе, спершу сказала про хворобу, а коли зрозуміла, що це на мене не діє, пропонувала гроші, щоб розійтись з тобою і дала мені два дні на роздуми. Я не розумію одного для чого це їй?

- Цікаво в скільки вона оцінила щастя власного сина. Компанія - відповідає коротко, щось згадує, а тоді продовжує - її цікавлять гроші і якщо вона пропонує гроші комусь, то лише тому, що отримає більші гроші. Я думаю, що вони з Інес у змові, хочуть фірму. 

- Вона теж була, ти правий.

- Що? Серйозно?

- Так, поруч була, але говорили ми наодинці. Твоя мама сказала, що Інес не послухала її поради і тепер розплачується, про що це вона?

- Гадки не маю. Отже, маємо, що мама не збирається відступати, хоче компанію тата, але вона її не отримає.

- Я боюсь за тебе - чергове зізнання злітає з моїх вуст.

- За мене? А що зі мною може статися?

- Я не знаю, Максе, а раптом твоя матір використає інші методи. Більш жорсткіші, ніж підкуп його дівчини. Я не знаю на що вона здатна і не хочу дізнатись. Будь ласка, будь обережним.

- Вікусь, вона нічого мені не зробить, її достаток залежить від мого життя. Щоб це не означало, от, коли я залишусь без компанії, тоді я їй зовсім буде байдужим.

- Я не вірю, що вона твоя матір.

- Іноді я теж, але як є - моя перша думка про Макса була хибною, він чоловік, що стійко витримує удари долі та залишається добрим та щирим, незважаючи на підлість матері та смерть батька.

- Максе, що нам робити?

- Жити щасливо - посміхається і це після всього, що він почув. Навпено він уже давно зрозумів правду про його матір, а мені тільки довелось дізнатись, тому так скадно мені зрозуміти його реакцію.

- Максе, я серйозно. Вона не зупиниться.

- Зупинеться, їй доведеться. Є в мене один план, але тобі не варто поки що про нього знати. Мені потрібно все зважити, а потім розкажу. Обов'язково.

- Чому я думаю, що ти задумав щось небезпечне?

- Це не так. Я бізнесмен, а не бандит. Це добре, що ти мені про все розповіла, але я прошу тебе, більше не спілкуйся з моєю матір'ю, або з колишньою. Уникай їх, або телефонуй одразу до мене.

- Я їх не боюсь, я знаю, як боронити себе.

- Маленька, я в цьому і не сумніваюсь, я це відчув на власному тілі, коли вперше зустрівся з тобою в кабінеті. Твої очі так і промовляли, не підходить, бо можу вбити.

- Жартуєш, а мені не смішно.

- А кажуть, що коли жінка сміється над жартами чоловіка, то вони створені один для одного. Не розбивай мені серце - від його слів усміхаюсь, неможливо бути поруч серйозною - Ось тепер я спокійний, бо бачу твою посмішку. Більше вона нічого не казала?