Розділ 18

- Вікторіє, добрий вечір - зверхні нотки відчуваються в голосі матері Максима - Я мама Максима, Світланка Петрівна.

- Добрий вечір, Світлано Петрівно - більше нічого не кажу, бо я не рада цьому знайомству особливо після розповіді Макса  про підступність його матері. Колишня мовчки спостерігає.

- Чому б нам ближче не познайомитись, запрошую Вас до ресторану - продовжує матір Максима.

- Відмовлю Вам, бо вже маю плани на вечір - не хочу нічого пояснювати людині, яка не має серця, бо тільки так можна пояснити її вчинок щодо свого сина.

- Ну що ж Ви так одразу відмовляєте - помічаю по виразу її обличчя, який вона намагається контролювати, що їй дуже складно грати роль ввічливої та приємної людини - можна запланувати на інший день візит до ресторану.

- Я запитаю в Максима можливо в нас вийде зустрітись з Вами Світлано Петрівно - спеціально наголошую на тому, що не хочу бачити колишню, якщо дійсно наша зустріч відбудеться в чому я дуже сумніваюсь. ЇЇ вираз обличчя вмить змінюється, коли я згадую про її сина. Ну як так можливо не любити власну дитину. Дивуюсь, що вона рідна матір Макса.

- Як би я хотіла побачити власного сина, я б прийшла до нього, а так я хочу познайомитись із Вами. Якщо у Вас нема часу на ресторан, то можливо Ви приділите трішки часу і ми поговоримо в атомобілі з Вами - її терпець закінчується, спершу думаю відмовитись, але потім промайнула думка, що я можу дізнатись, що вона хоче від Максима, яка йому загрожує небезпека. А вона йому точно загрожує з такою матір'ю.

- Світлано Петрівно, в мене є п'ять хвилин, але я б хотіла поговорити наодинці - переводжу погляд на колишню Макса.

- Як забажаєте, це моя подруга Інес, я думаю Ви вже познайомились, наречена Максима.

- Колишня - уточнюю.

- Так так, ще досі не можу звикнути до цієї думки, така гарна пара - хочу вже скоріше з цим покінчити, не сила це слухати. Відкриваю пасажирські двері та сідаю до салону. Мама Максима теж сідає на заднє сидіння. Помічаю водія в авто, який переглянувся із мамою Макса та залишив нас наодинці. Деякий час триває мовчання, мені нема що сказати, я тут, щоб сдухати. Матір Максима напевно шукає в своїй голові правильні слова з чого це почати.

- Вікторіє, ви розумна жінка для чого Вам Максим. Він Вам цього не казав, але він важко хворий і от-от за ним потрібно буде доглядати. А Ви молода, скільки Вам двадцять вісім, Ви ще знайдете своє щастя - від її слів мене проймає холодом і страхом, не хочу в це вірити. Як би це було так, Макс мені б сказав, та і не виглядає він так, ніби хворий. Іноді втомлений так, але не хворий. А якщо це правда, то я його тим більш не залишу, я не зможу без нього, я буду поруч. Помічаю вперше на її обличчі посмішку, бо їй вдалось досягнути свого, вона бачить страх на моєму обличчі, але як вона помиляється, що я залишу Макса.

- Світлано Петрівно, що Ви хочете цим сказати? Невже Ви думаєте, що я буду вірити людині, яка має гарні стосунки із Макса колишньою дівчиною - відповідаю питанням та питання.

- Дорогенька, тобі краще послухати мене. Інес теж спершу не послухала мене, а зараз шкодує про це.

- Як раз я бачу, що вона дослухалась до Ваших порад тому зараз і колишня - по виразу обличчя бачу, що вона себе ледь стримує, але намагається й далі грати роль, отже, їй щось потрібно від мене, але що - Світлана Петрівна, досить говорити загадками, скажіть, що Ви хочете від мене?

- Я хочу, щоб ти подумала про себе і залишила мого сина в спокої, щоб Ви розійшлись, а за це я готова щедро заплатити.

- Невжа я схожа на ту людину, яка продає кохання? - не цю відповідь вона розраховувала почути.

- Кожний має свою ціну.

- Напевно так і є у Вашому світі, але хочу Вас розчарувати я не продаюсь. Якщо це все, то не хочу гаяти свій час.

- Ти зараз робиш найбільшу помилку свого життя, але я хочу щастя тобі та Максиму, тому моя пропозиція буде в силі два дні, в тебе буде час на роздуми. Ось мій номер - простягає мені свою візитівку, але я і не думаю її брати, мене це не цікавить. Єдина причина чому я тут, щоб дізнатись, що вони хочуть від Макса.  

- Не потрібно мені два дні і Ваша візитівка, мене не цікавить Ваша пропозиція, але однією Вашою порадою я скористаюсь, вона слушна,  я подумаю про себе і оберу кохання - хочу вийти, але матір Макса хапає мене за руку в цей момет до мене хтось телефонує - Відпустіть. Ви цим нічого не досягнете.

Вона відпускає, так нічого і не сказавши, дістаю телефон. Телефонує Максим, як раз вчасно, він мене і тут рятує. Відходжу від авто під байдужий погляд водія і злісний погляд колишньої.

- Так, Максе - приймаю виклик.

- Маленька, а ти де? До мене телефонували з ресторану, що замовлення вже чекає, а тебе нема. Щось сталось? - дивлюсь, що вже шоста тридцять, нічого собі я затрималась.

- Милий, тільки не нервуй. Я розмовляла з твоєю мамою і трішки затрималась, але зараз я вже заходжу до ресторану.

- Що? - його голос одразу змінюється - Віка, я проти таких зустрічей. Я зараз приїду, де ти?

- Не кричи на мене - розумію, що емоції беруть верх, але я нічого не вчинила, щоб зі мною так розмовляти - Максе, не варто переривати зустріч. Довірся мені, я зараз заберу свою вечерю прийду додому і чекатиму тебе, а потім ми про все поговоримо, добре? - з надією очікую на його відповідь, сподіваючись, що він погодиться.

- Вікусь, вибач, коли мова заходить за мою матір важко контролювати емоції. Я знаю, якою підступною вона може бути, тому і не хочу, щоб вона до тебе близько підходила, а тим більш говорила. Таке враження, що вона хоче зруйнувати все, що для мене цінне.

- Але ти не з нею розмовляєш, а зі мною. Максе я вмію постояти за себе і за тебе, якщо потірбно.

- Я знаю, добре я завершу зустріч, а потім ми поговоримо. Це вже добре, що після зустрічі із нею, ти ще розмовляєш зі мною. Вона вміє бути переконливою, навіть боюсь уявити, що вона тобі розповідала.