Розділ 17

- Максе, я готова, можна їхати - виходжу зі нашої спальні вже повністю зібрана та готова до робочого понеділку. Намагалась переконати Макса приїхати на роботу окремо, але він категорично був не згодний. Не хоче ховатися, чи приховувати наші стосунки. Це наша справа і мені нічого не залишалось, як дослухатись до нього. Бо він правий, а мною керував страх, що подумають, що скажуть колеги, а яка різниця, якщо ми щасливі.

- Ти точно зібралась на роботу, а не на побачення? - бурхливо реагує Макс на мій одяг.

- На роботу і на побачення з босом. Знаєш він в мене суворий доводиться йти на хитрощі - намагаюсь фліртувати.

- Такий уже і суворий, важко тобі з босом? - прискає мене до стінки та залишає поцілунки на шиї.

- Не важко, він найкращий, особливо, коли так робить - в цей час він прикушує моє вушко.

- Вікусь, якщо ти продовжиш, ми запізнимось. Як ти божественно пахнеш.

- Ти правий, йдемо?

- Так - Макс закриває двері переплітає наші пальці так ми і спускаємось до автомобіля. На диво приїздимо вчасно, Макс вміло кермує, мені подобається спостерігати, як він вміло їздить. Роблю видих, щоб вийти з авто, бо нас побачать разом, як раз час, коли більшість працівників з'являється в офісі.

Макс першим виходить з автомобіля, відчиняє мені двері та подає руку. Заходимо в будівлю офісу під погляди працівників, з Максом вітаються, а я не знаю куди подіти очі. Намагаюсь не дивитись на їх реакції. Але це з час минеться. Макс сильніше стрискає мою руку на знак підтримки, бо помічає, що я нервуюсь.

- Дихай, маленька - нахиляється до мене поки ми їдемо ліфтом, добре, що одні в ліфті.

- Намагаюсь, Максе.

- От і чудово. В мене на шосту зустріч, то не зможу завезти додому - повідомляє Макс.

- Нічого, я прогуляюсь і чекатиму тебе вдома. А що за зустріч?

- З партнером батька, він користується нашими послугами і хоче запропонувати вигідну угоду.

- Добре, а я піду працювати над проектом, бо часу залишилось зовсім трішки, а його ще менше, коли в голові одні думки лише про тебе - Макс посміхається, я бачу, як йому приємні мої слова.

- Маленька, я теж постійно думаю про тебе в моїй футболці, або без неї - ліфт зупиняється на потрібному поверсі і ми розходимось. Макс до свого кабінету, а я до дівчат в свій кабінет. Ох і переполоху зараз буде, бо я всі вихідні була не на зв'язку, а в них була активна переписка.

- Ну, нарешті, з'явилась - як тільки я заходжу в кабінет Юля каже.

- Привіт, дівчата, рада вас бачити. Як відпочили? - проходжу до свого столу та вмикаю ноутбук.

- Всі вихідні гадали куди ти зникла - каже Інна - Що Віка настільки наш Максим Іванович тебе причарував, що не було жодної хвилини, щоб нам відповісти?

- Ой, дівчата, я закохалась - нема сенсу приховувати від них правду, вони і так все бачать, вони мої подруги.

- Віка, ми так за тебе раді - кажуть хором та колективно обіймаємось.

- Максим Іванович завоював твоє серце.

- Так.

- Ми як твої подруги маємо перевірити, чи гідний він твого серця, тому пропоную зустрітись всім разом. Сходити до ресторану, як ідея? - пропонує Оксана - Я чоловіка візьму і Інна теж прийде з чоловіком.

- Хм, я тільки за, але не щоб перевіряти, а щоб гарно провести час та познайомити Макса зі своїми друзями. Треба в Макса запитати, чи він не проти - а чому і ні, можна і Григорія покликати і Юля буде. Можливо їй Григорій сподобається, а вона йому.

- Тільки от, як забути, що Максим Іванович хлопець нашої подруги, а не наш бос? - ставить риторичне питання Юля.

- Не думати про це - виважено відповідає Оксана - відчуваю, що після сьогоднішнього дня стільки пліток буде щодо вас.

- Оксана, я цього і боялась, тому і не хотіла афішувати наші відносини, але Макс проти.

- І правильно, нехай всі знають, що він твій, щоб інші не зазіхали. А щодо пліток, то я впевнена, що Максим Іванович не дозволить комусь тебе ображати, чи пліткувати про тебе - каже Інна і вона на сто відсотків права, тому після розмови із дівчатами я трішки видихаю. Далі поринаю в роботу, проект майже на фінальній стадії, Макс ще його не бачив. Через тиждень буде відомо, чий проект переміг Анни, чи наш.

Близько шостої збираємось з дівчатами додому, втомилась за день страшенно. Хочеться подихати свіжим повітрям, а потім в обійми до Макса. На телефон приходить смс від Макса. Пише, що вже скучив і що замовив мені вечерю в ресторані на виніс, щоб я як йшла додому забрала. Ну який він милий. Іноді мені здається, що це сон і я от-от прокинусь, наскільки все здається нереальним.

Мої передні стосунки і не варто порівнювати, але і я інша. Вирішую зайти до Макса, щоб подякувати, як раз перед зустріччю є час. Хм, на місці Ірини нема, стукаю в двері.

- Максиме Івановичу, можна - відкриваю двері і завмираю, бо помічаю колишню Макса, що стоїть занадто близько до мого чоловіка.

- Так, Вікусь проходь. Інеса вже почула все і йде - тільки злий вираз обличчя Макса мене приводить до тями. Вона спеціально його провокує і мені це зовсім не подобається.

- Котику, я ще не все сказала - надмірно солодким голосом говорить. Цікаво, чого це вона так до нього причепилась.

- Який я тобі котик, йди, поки охорону не покликав - суворо відповідає.

- Ти це не зробиш - Макс під її погляд спершу бере мене за руку, проводить до свого крісла. Сідає сам, а потім тягне і мене за собою. Нахиляється до телефона та набирає номер охорони, чекає поки візьмуть слухавку, але колишня не витримує цього. Швидко вилітає з кабінету та гучно закриває двері. 

- Івановичу, будь ласка, прокотролюй, щоб більше цю особу, що зараз залишить мій офіс більше не пускали до мене - каже комусь, а потім вимикається та звертає погляд на мене.

- Вікусь.

- Максе, спершу як ти будеш говорити, я скажу. Я довіряю тобі, якщо в нас стосунки, то ти не будеш спілкуватись із всякими колишніми. Хоча мушу зізнатись я ревную тебе, я шалено боюсь тебе втратити. - схиляюсь, щоб поцілувати.