Розділ 16

Неспішно прокидаюсь, помічаю, що одна у ліжку, Макса нема в кімнаті. Хочу йти на його пошуки, але не хочу робити це в одній футболці Макса. Все ж не має бажання розгулювати в такому вигляді в будинку його брата. Помічаю, що на кріслі дбайливо залишенені мені речі, спортивки та топ, а ще нова білизна, коли він тільки встиг. Мене дуже вражає така його турбота. Обов'язково подякую.

Після душу одягаю речі, що придбав Макс та в гарному гуморі йду на його пошуки, які тривають недовго. Макс на кухні готує сніданок, босий з голом торсом та в спортивках. Неможливо відірвати погляд, напевно саме в цей момент я зрозуміла, що закохалась в цього чоловіка. Для того, щоб закохатись не потрібно багато часу, коли це твоя доля. Я щаслива в цей момент і не буду відмовлятись від цих почувань.

- Привіт - кажу та підходжу до Макса.

- Привіт, красуне, а я хотів сніданок в ліжко принести - ставить сковорідку, щоб обійняти та поцілувати мене.

- Максе, ти немовірний чоловік - заплющую очі від насолоди в його обіймах.

- Дякую, поруч з тобою хочеться бути найромантичнішим чоловіком. Я вже думав, що черствію, що не здатний на романтику, але ти пробуджуєш в мені романтичні вчинки.

- Як це приємно чути. Що готуєш?

- Мій улюблений сніданок шакшуку, спробуєш? - не відпускає мене з обіймів, а я у відповідь палко цілую, ці почуття сильніше мене. В поцілунку забуваю про все.

- Голубки досить, бо сніданку не буде все згорить - чую голос Григорія, хочу виплутатись з обійм Макса, бо ніяково. Але де там, Макс тільки сильніши притискає до себе, несоромлячись нічого і нікого. Я ховаю обличчя в обіймах Макса, поки він відповідає Григорію.

- Брате, досить бентежити мою дівчину. Не міг прийти пізніше? - спокійно відповідає Макс, він такий розслаблений, мені приємно, що це моя присутність випливає так. Одягає футболку, що лежить на стільці.

- Не міг - невимушено сідає за стіл та чекає на сніданок - Що у нас на сніданок?

- У нас шакшука, а а тебе не знаю - Макс йде до плити, а я готую нам каву.

- Брате, невже ти не потурбуєшся про свого молодшого брата в якого гостюєш.

- Добре, поділюсь за те, що ти проявив свою гостинність, але з тебе обід - дістає ще одну тарілку для Григорія.

- Без проблем. Віка ти дивовижно добре впливаєш на мого брата - від його слів тепло на дущі.

- Григорію, будеш каву? - не знаю, що відповісти Григорію, тому запитую про каву.

- Так, дякую - роблю каву і ми дружно сідаємо снідати. Невже мені може так пощастити, чоловік, що поруч готує так смачно, коли я не люблю готувати. Ніби ми пазли однієї картини.

- Пропоную поснідати і збиратись на риболовлю - каже Григорій.

- Ти думаєш, що в день риба ловиться краще?

- Так, бо я забронював нам озеро, де риба завжди є.

- Тоді інша справа, ти Олегу телефонував?

- Ні, поснідаю і скажу, а ви голубки збирайтесь, не буду вам заважати - Григорій з'їдає все, забирає із собою каву та залишає нас наодинці. 

Я вже поснідала, встаю та сідаю на руки до Макса, обіймаю його за шию, проводжу по волоссю. Знаю, що йому це подобається.

- Дякую за сніданок, це найсмачніша шакшука, що я їла - цілую в шию.

- Мм, спокушаєш мене.

- Гм - вдаю, що не розумію про що він, саму невинність - а ще дякую за одяг, бо я не наважилась б одягнути сукню на риболовлю, чи рогзулювати у твоїй футболці будинком - запускаю руки під футболку проводжу пальчиком по торсу.

- Будь ласка, мені приємно піклуватись про тебе.

- Максе, я розчулена та зачарована тобою.

- Я теж, Вікусь. Ходімо збиратись, а потім повернемось додому і я тебе не випущу із ліжка.

- Ходімо.

До озера прогулюємось, Макс розповідає та показує про місця, де він проводив своє дитинство. Погода чарівна, ніби і не було зливи. Правду кажуть, що перед світлим ранком найтемніші ночі. До озера ми приходимо останніми, Олег та Григорій вже тут. Григорій займається мангалом, а Олег вміло риболовить.

Це вперше я на риболовлі, тому цікаво за всім спостерігати. Цікаво, а є щось, що Макс не вміє? Він вміло закидає спініг та показує як мені це зробити. Проходить перші десять хвилин, але риба не ловиться. Мене це зовсім не хвилює, бо поруч з Максом навіть мовчати добре.

Макс сідає поруч, а я притуляюсь до його плеча та заплющую очі, взагалі не розумію скільки проходить часу, бо Григорій вже все приготував та кличе нас до столу. За столом чоловіки розповідають про свої підліткові пригоди, панує повна ідилія. Мені дуже цікаво слухати, яким був Макс. Видно, що незважаючи на складні відносини із мамою, Макс та Григорій близькі. Добре, що в Макса був брат, коли помер батько. Він його підтримував.

Я розповідаю про історію нашого знайомства з Максом, а  потім і із Григорієм. Олег переконує, що це доля і щоб Макс не був ідіотом і не втратив мене. Пізно ввечері повертаємось до будинку, щоб забрати речі та їхати на таксі додому. 

Прощаємось та обіцяємо, що скоро зустрінемось. Уже сидячи в таксі я розумію наскільки я втомилась і наскільки був насичений день. Приїхавши підіймаємось до квартири. Приймаємо разом душ, це вже як звичка.

Коли лягаємо в ліжку я миттєво притуляюсь до Макса та наважаюсь сказати йому про свої почуття.

- Максе, я маю тобі дещо сказати.

- Що, Вікусь? Я маю хвилюватись?

- Ні, ні в якому разі. Я тобі вже казала, що ти мені подобаєшся.

- Так. Ой, хвилинку, це доставка - Макс одягає піжамні штани та йде відчиняти двері. Через хвилину повертається із букетом польових квітів - Це тобі, дякую за немовірний вихідний.

- Дякую, вони дуже красиві - розчулена йду по вазу. Ставлю квіти на підвіконня та повертаюсь в обійми Макса.

- Що ти хотіла сказати?

- Я закохалась - промовляю ледь чутно, але Макс чую.

- Маленька, я теж закоханий. Я ще ніколи нічого подібного не відчував до жодної жінки. Ти як ковток води, як повітря, я без тебе вже не зможу. Йди до мене - нахиляється щоб поцілувати.