Розділ 14

Прокидаюсь від дзвінка телефона, шукаю телефон не відкриваючи очі, розумію, що це не мій.

- Максе, твій телефон - розплющую очі цілую Макса в неголене підборіддя.

- Вікусь - промовляє хриплим голосом, з його уст моє ім'я звучить дуже сексуально.

- Максе, це твій брат - простягаю йому телефон, Макс неохоче приймає дзвінок. Сонний, невиспаний, а такий красивий.

- Григорію, ти чому так рано телефонуєш у вихідний день - бурчить Макс, а я поки розглядаю його тіло, Макс ловить мій погляд та усміхається.

- Чую, я тебе, не кричи. Я теж маю право на відпочинок - вирішую, не вмішуватись у розмову та хочу встати, але Макс мене не відпускає. Однією рукою присуває до себе та обіймає.

- Григорій кажи, що хотів. - Макс деякий час слухає, а потім переводить на мене погляд - Так, я з Вікою. Зараз запитаю - Макс прикриває динамік рукою - Вікусь, Григорій запрошує до себе на вечірку, хоче з тобою познайомитись, офіційно. Будуть ще наші спільні друзі. Ти як? - я не знаю, що на це відповісти, знизую плечима.

- Ми подумаємо і я тобі напишу про наше рішення. Все бувай - вимикає телефон не чекаючи його відповіді.

- Вікусь, добрий ранок - цілує мене - пропоную піти разом в душ, а потім я приготую смачний сніданок. Що бажаєш?

- Все, що ти приготуєш - Макс несе мене на руках в душ, де ми насолоджуємось один одним.

- Максе, а ти хочеш піти на вечірку? - запитую поки готую каву, а Макс готує сніданок.

- Я б хотів провести час із тобою, а де це буде неважливо.

- Я б пішла на трішки, хочу познайомитись із твоїми друзями.

- Отже, вирішено, напишу Григорію, що ми будем - пише повідомлення одразу.

- А де буде вечірка? І що потрібно одягати?

- Буде в його заміському будинку. Що забажаєш, ти в мене красуня - проводить рукою по моєму волоссю.

- Дякую - обіймаю Макса.

- Вікусь, снідаємо, спершу перевеземо твої речі, а потім поїдемо на вечірку, згодна?

- Так, дякую за сніданок. Я побігла збиратись.

Макс викликає таксі, а я фарбую губи. На мені сукня смарагдового кольору та босоніжки на підборах. Волосся залишила розпущеним. Останній погляд в дзеркало і мені дуже подобається мій зовнішній вигляд, особливо, як в мене світяться очі.

- Вікусь, таксі вже приїхало - заходить в кімнату Макс - ти чарівна, не бережеш ти моя серце та мої нерви.

- Чому це?

- Бо весь вечір я буду тебе ревнувати і слідкувати, щоб тебе не вкрали.

- Не вкрадуть, я потрапила під чари боса, тепер мені більше ніхто і не потрібний.

- Чесно?

- Так - шепочу на вушко - будемо йти?

- Так, тільки годинник візьму - Макс виглядає дужи стильно, штани чіноси чорного кольору та светр темно-коричнового, що важко відвести погляд від мого чоловіка.

Поки спускаємось до таксі згадую, як сьогодні переїздила до Макса, мала взяти лише необхідні речі, а вийшло дві валізи. Після моєї маленької квартири Макса здається величезною та просторою. Макс звільнив мені місце в гардеробі та провів екскурсію, де що стоїть. 

Дизайн квартири просто та зі смаком. Макс дозволив змінювати все, що забажаю і взагалі почувати себе, як господиня квартири. 

- Про що задумалась? - запитує Макс обіймаючи, коли їдемо в таксі.

- Про свій переїзд до тебе.

- Шкодуєш? - напружується.

- Та ні, навпаки, щаслива що переїхала. Все сталось дуже швидко, але я зовсім не шкодую. Мені добре поруч з тобою. Хочу постійно тебе торкатися - кажу на вушко, щоб водій таксі не чув.

- А що тобі заважає, я тільки за - присуває мене ближче до себе та хоче поцілувати, але я відхиляюсь.

- Максе, ми в таксі - прикладаю палець до його губ, а він у відповідь цілує мій пальчик.

- І що?

- Я соромлюсь.

- Маленька, сором'язлива.

- Так.

- Добре, але ввечері в нашій спальні - не даю закінчити.

- Не можу дочекатись вечора.

Таксі зупиняється, Макс розраховується, а потім виходить, щоб допомогти мені вийти з авто. Будинок вражає своїми розмірами. Заходимо на подвір'я, а тут басейн та власний садок.

- Нічого собі - не стримую емоції.

- Подобається?

- Вражає своїм розмахом.

- Так, це про Григорія. 

- Хвилюєшся? - тримає мене за руку.

- Трішки.

- Я поруч і щоб не трапилось я завжди буду на твоїй стороні.

- А якщо я не сподобаюсь твоїм друзям?

- Такого не може бути.

- Але я ж тобі спершу не сподобалась - заперечую.

- Бо дурнем був, не розгледів, який мені діамант дістався - збирається мене поцілувати, але Григорій відкриває двері.

- Вікторіє, добрий вечір, ти дуже красива - цілує мою руку.

- Дякую, Григорію.

- Привіт, Максе, пощастило тобі.

- Так, тому не зазіхай.

- І не думав, проходьте, будь ласка, пригощайтесь - показує рукою куди потрібно йти. Простора вітальня, де все продумано до дрібниць. Якщо квартира Макса це простота та якість, то будинок Григорія - це помпезність, ніби тут не живе людина, а лише приймає гостей, якось не затишно.

В кімнаті близько десяти людей, всі підходять до Макса вітаються, а Макс знайомить зі мною. Така кількість імен, що не пам'ятаю жодного. Тиха музика, багато їжі та алкоголю. Я п'ю сік, хоч ми і приїхали на таксі Макс теж відмовився від алкоголю. Макс каже, що на хвилинку залишить мене.

Пригощаюсь канапкою, коли до мене підходить Григорій.

- Ви разом?

- Так.

- Важко тобі буде з Максом, але він вартує цього.

- А чому важко?

- Характер батька, а він не знав, що таке поступки.

- Я думаю, що якщо людина подобається, то приймаєш її повністю. Макс чудовий.

- Максу пощастило з тобою. Думаю ви ідеальна пара. На весілля запросите?

- Григорію про це ще рано говорити, ми тільки почали зустрічатись.

- Повір, я не помиляюсь. Макс не відпустить тебе, я давно його не бачив таким усміхненим та спокійним. Те, що він прийшов до мене на вечірку, повір це твоя заслуга. Від коли батько помер Макс змінився.