Розділ 2

Клуб зустрічає гучною музикою та ароматами всіх можливих парфумів. Відвідувачів ще мало, бо ми рано прийшли, тому легко з дівчатами проходимо до нашого столику. Він подалі від танцполу, тому можна спокійно поговорити, а не кричати, щоб тебе почули.

Замовляємо легкі закуски, Юля та Оксана замовляють собі коктелі, а я та Інна біле сухе вино. Рідко п'ю, але якщо є бажання, то це вино від інших напоїв я страждаю на похмілля зранку. Після алкоголю в мене автоматично два дні провалюються у прірву.

- Ну, що дівчата вип'ємо за успішне завершення п'ятниці - промовляє тост Юлія.

- Урааа - гучно кричимо. Перший ковток прохолодного напою приносить легке полегшення. Сьогодні вирішую ні про що не думати, а відпочити. Знімаю піджак та зручніше сідаю.

- Дівчата, поки ви були на зустрічі, я час даремно не втрачала - повідомляє Оксана і відпиває коктель.

- Ну, чому мовчиш, продовжуй по ачах бачу, що є, що сказати? - одразу реагує Юля.

- Я не мовчу, це ти не даєш сказати. Отже, я пересіклась на кухні із помічницею нашого Олександровича. Його звільнено, тепер в Іри буде новий бос. Вона його бачила, каже, що він небезпечний красунчик, але характер не цукор. Що з понеділка буде праюцювати, а зараз аналізує всі проектки компаніїї та всіх працівників компанії - хм, думаю про себе, що компанію чекають зміни, хоч би ці зміни були позитивними для мене. Можливо із цими змінами щось хороше увірветься в моє рутинне життя, яке я обожнюю, але останнім часом хочеться трішки змін.

- Оце так новини, як думаєш, будуть ще звільнення? - запитує Інна, бо їй, як ніколи це важливо знати, бо вона з чоловіком тільки взяли квартиру на виплату.

- Ось цього не знаю. Новий бос неодружений і гарний, а це означає, що в компанії почнеться справжнє полювання за його серцем, чи статками - усміхається Оксана - думаю знову про себе, ох і почнеться, бо в компанії вистачає неодружений дівчат.

- Вік, ти щось весь час мовчих, може ти спробуєш причарувати нашого нового боса, тоді нашому відділу точно не світить звільнення - жартує, чи ні Оксана. ЇЇ обличчя важко прочитати.

- Оксан, ти ж знаєш, я не люблю службові романи, або серце розбите і без роботи, або просто без роботи, коли інтрижка закінчується - ось такий в мене принцип, вже було так, досить.

- Або хепі енд і ти будеш щаслива, бо зустрінеш свою долю. Знаєш одна зустріч може все змінити - не здається Оксана. Від коли вона зустріла свого Ігоря весь час думає, щоб прилаштувати всіх і щоб були щасливими. А в нашому колективі тільки я та Інна без пари.

- Ага - все, що можу сказати, не хочу більше про це говорити, я прийшла відпочити, а не завантажувати свій мозок - дівчата, ми прийшли сюди танцювати, я на танцпол, хто зі мною? - роблю ковток вина та підіймаюсь.

- Ми - хором відповідають дівчата і ми крокуємо танцювати.

Спершу трішки соромлюсь, бо давно не танцювала, але через декілька пісень забуваю про все та насолоджуюсь розрядкою, що приносять танці. Я знаю, що я красива, блакитні очі, біляве середньої довжити волосся, що трішки в'ється. Я його не вирівнюю, я за те, щоб наповну користуватись тим, що нам дала природа. Адже вважаю, що кожна людина красива за своєю природою достатньо себе любити, бути на своєму боці завжди. 

Через годину танців повертаємось з дівчатами за столик, ще трішки теревенимо допиваю келих вина, дівчата коктелі і вирішуємо повертатись додому. Викликаємо таксі і поки чекаємо таксі розраховуємось та йдемо на танцпол, адже таксі буде через двадцять хвилин, нічне місто не спить.

Прощаюсь з дівчатами та заходжу до під'їзду, моє адреса найближча, тому я виходжу перша. Підіймаюсь на свій поверх, приймаю душ та вкладаюсь в ліжко попереду два вихідних буде час відпочити та набратись сил перед понеділком. Перед невідомістю. Заходжу в наш чат із дівчатами, де Оксана вже надіслала наші фото і коли вона тільки встигає фотографувати всіх? Залишаю телефон, закриваю очі, після насиченого дня сон приходить миттєво.

На вихідних дивлюсь серіал, прибираю та готую їсти, моє улюблене в лапках. Трішки гуляю в парку та оновлюю гардероб. Перед робочим понеділком настрій чудовий.

В понеділок прокидаюсь рано, тому і раніше за всіх приходжу в офіс. Поки немає моїх дівчат готую собі каву та Інні, бо вона п'є майже холодну каву, а я навпаки обожнюю, коли гаряча, навіть в спеку п'ю тільки гарячу каву.

- Привіт - забігає в кабінет Інна, хоча до початку робочого часу ще п'ять хвилин.

- Привіт, ти що бігла? Твоя кава.

- Дякую, бігла, хвилювалась, що не встигну.

- Привіт, дівчата - до кабінету заходить Оксана та Юля - ми вчасно?

- Так - коротко відповідаю та сідаю допрацьовувати проект будинку, бо в цей четвер вже все має бути готово і зустріч із замовником.

- Дівчата, як минули вихідні? - запитує Юля, я слухаю розповіді дівчат про вихідні і паралельно відкриваю програму.

- А в тебе, як Вік? - я тільки збираюсь сказати, що нормально, як відкриваються двері в наш кабінет. В дверях з'являється високий чоловік із міцною статурою та у вишуканому чорному костюмі.

- Добрий ранок. Хто із вас Вікторія? - холодним тоном, як лезо промовляє зовсім незнайомий мені чоловік. Дівчата, що теж є в кабінеті, але вони мовчать, як і я. Але зі зусиллям вирішую все ж відповісти.

- Перепрошую, в Ви хто? - запитую, що я мелю, це все від неочікуваності. Інакше я не знаю, як пояснити свою поведінку.

- Отже, ти. Зайди до мене - ігнорує моє запитання, це що за поведінка? Незнайомець збирається закрити двері, але тут я його і себе дивую.

- Я не знаю хто Ви і куди це до Вас? 

- Тебе звільнено - промовляє, виходить та закриває двері, поки я намагаюсь зрозуміти, що щойно трапилось. Дивлюсь на дівчат вони в шоці, як і я. Опускаюсь в крісло та думаю, а що далі? Що тепер буде, адже щойно я познайомилась із новим босом, який мене, здається, звільнив.