Розділ 1

Відкриваю двері орендованої квартири, однокімнатна, маленька, але мені вистачає для комфортного життя. А ще плюс, що близько до офісу тридцять хвилин і я на роботі. Квартира зустрічає тишею, по дорозі знімаю одяг і одразу йду готувати собі вечерю. Не те, що я люблю готувати, просто є така необхідність, щоб з голоду не вмерти. 

Напівфабрикати я не люблю, тому вимушена готувати поки чистю картоплю на п'юре згадаю сьогоднішній робочий день. Мені подобається моя робота, посада також, але давно не було підвищення, можливо після змін в компанії, про які нам на минулому тижні оголосили я отримаю  підвещення. Працюю в архітектурній компанії у відділу дизайну. Давно мрію зібрати свою команду та втілити всі свої ідеї в життя. В компанії працюю вже сім років, спершу прийшла на посаду помічника керівника поки закінчувала архітектуриний університет, а далі перейшла у відділ дизайну. Виконувала всі доручення та заодно навчалась і перевіряла все на практиці, адже в моїй справі все вирішує досвід та щоденна практика у роботі з клієнтами.

Нарізаю легкий салат та роблю бутерброди із лососем, та свіжим огірком, коли все приготувала сідаю вечеряти, а далі душ і спати. Останнім часом в мене такий графік, в житті нібе все добре, але. Є завжди але, подружки запрошують піти в п'ятницю в клуб, відпочити, потанцювати, думала відмовити, але  зараз такий сум взяв, що піду. Пишу одразу повідомлення в наш чат, щоб не передумати. Дівчата одразу схвально реагують.

Потрібно повеселитись, можливо з кимось познайомлюсь, проведу гарно час, кого я обманюю, я не та в кого може бути секс на одну ніч, хоча і сексу в мене не було давно. Мені вже тридцять років, ні сім'ї, ні дітей, серйозні стосунки, як я думала закінчились три роки тому. Можливо це так криза тридцяти непомітно підкралась, бо сьогодні по особливому сумно.

Прокидась зранку відчуває себе бадьорою, на дворі світить сонце, що викликає в мене посмішку. Після душу та сніданку, каву вирішую взяти по дорозі в офіс. Одягаю чорну приталену сукню, лофери і туфлі на підборах беру із собою, бо планую до офісу прогулятись, а на підборах не так це легко. На верх чорний піджак. Бізнес стиль, а ввечері зніму піджак і піду з дівчатами до клубу. Своє біляве волосся зав'язую в низький хвіст. Доповнюю образ сережками.

- Привіт, дівчатка - вітаюсь, як заходжу в кабінет. Ділю кабінет із п'ятьма колегами, я шоста. В мене дружній колектив, що за ці роки розуміюють один одного з одного погляду. Керівник відділу до нас рідко заходить, бо ми всі проекти закінчуємо вчасно і клієнти задоволені, тому керівник до нас не заходить, хвалити не в його культурі, а сварити нема за що.

- Привіт, Віка. Виглядаєш задоволеною, когось зустріла? - запитує Оксана.

- Та ні, це восьмигодинний сон так позитивно впливає - проходжу до свого столу, вмикаю ноутбук допиваючи каву. Оксана щоразу запитує, коли я собі когось знайду, як би це так було легко, раз і все ти закохалась. Ех.

- А в нас новини є?

- Які? - перевзуваюсь і уважно слухаю Оксану.

- Ходять чутки, що в нас з'явився новий власник, тобто він був, але не цікавився цією компанією, поставив менеджерів, а сам керував іншим бізнесом - пояснює Оксана.

- Ого, я думала, що власник - це Олександрович.

- Ні, він найнятий менеджер.

- Оце так новини, добре, що дізнаюсь про це в п'ятницю будуть вихідні щоб звикнути до цієї інформації. Хоча, хіба це вплине на нас, як працювали, так і будемо працювати, в нас хороші показники, нам нема причнин для хвилювання.

- Так і є, але кажуть, що в нового боса зовсім інші методи ведення бізнесу, тому не зрозуміло до чого готуватись. А ще в нас нема керівника нашого підвідділу, можливо ти Вік станеш, ти як ніхто це заслуговуєш, а ми тільки раді працювати під твоїм керівництвом.

- Дякую, Оксано, але це не нам вирішувати. А коли ми побачимо нового боса?

- А це велика таємниця, поки що і те, чого він вирішив повернутись  в компанію, адже він її відкривав, а потім щось трапилось і він залишив її.

- Зміни - це добре - заспокоюю дівчат та себе - ну, що за роботу. Поговорити - це добре, але роботу ніхто не відміняв - сьогодні зустріч із клієнтом, тому потрібно перевірити, чи все добре і чи нема помилок. Зазвичай на зустріч йду я та Юля.

- Юль, ти готова?

- Так, а де в нас зустріч?

- В конференц-залі, через п'ять хвилин - коли всі приготування завершено до залу заходять два статних чоловіка в костюмах. 

- Вітаю, Вікторія? - показує на мене, бо це наша перша зустріч, а так по деталях проекту ми спілкувались в месенджері.

- Так, Геннадію Андрійовичу, мене звати Вікторія, а це Юлія, ми займались вашим проектом.

- Дуже приємно, такі чарівні дівчата, думаю, що проект мені вже подобається - ох і не люблю я флірту на роботі.

- Дякую, прошу присідайте - каже Юля, поки я збираюсь із силами. Презентація триває двадцять хвилин із запитаннями та відповідями, коли клієнти задоволені ми з Юлею, як по команді видихаємо.

- Вікторіє, Юліє пропоную повечеряти сьогодні разом, щоб відсвяткувати вдалу угоду - О, ні, тільки не це, хоча Геннадій Андрійович і симпатичний молодий чоловік, років тридцяти п'яти, але є щось в ньому, що відштовхує мене.

- На жаль, сьогодні не вийде на вечір запланована зустріч, вибачте - що, є чистою правдою, адже сьогодні я, Юля, Оксана та Інна збираємось до клубу.

- Розумію, тоді ви будете винні нам вечерю. До наступного проекту, красуні - вони залишають кабінет і мені стає легше дихати.

- Ура, черговий прокт успішно закрито і здається, що вони готові продовжити співпрацю - говорить Юля.

- Так, ми можемо собою пишатись.

- Вік, а чому ти не пішла на зустріч, ти ж бачила, що ти йому сподобалась?

- Юль, він красивий чоловік, високий та статний, але щось мене відштовхує в ньому.

- Вік, як будеш так перебирати, то заміж не вийдеш.

- Вийду, я хочу, щоб це було справжнє кохання і я його дочекаюсь.