Початок катастрофи

Глибини космосу були тихими. Лише холодне сяйво далеких зірок зрідка миготіло у чорній пустці.

Простір наче завмер — аж раптом з гіперпростору вирвалися сотні кораблів. Один за одним, немов отруйна риба, вони прорізали тканину реальності своїми корпусами, що світилися темно-сірим блиском.

На борту флагманського крейсера "Кенаріс" командування корпорації "Самолт" уважно стежило за прибуттям решти флоту.

У центрі командного мосту стояв командор Арект Де-Мор, чоловік середніх років із коротким сивим волоссям, темними очима і жорсткими рисами обличчя. Його однострій був чорного кольору з білими символами корпорації: коло та дев’ятиголовий звір, що випускав полум’я за межі емблеми.

— Всі кораблі успішно вийшли з гіперпростору, командоре, — доповіла молода офіцерка.

— Почати сканування сектору. Негайно.

— Слухаюсь!

Міст заповнився м'яким гулом активованих сканерів. Світлові панелі засяяли, відображаючи інформацію про планети, що знаходилися поблизу.

Через кілька хвилин системи видають результат.

— Командоре, знайшли потенційно цінну планету. Назва за місцевими даними — "Кразен". Схожа на Землю. Населення близько 6-7 мільярдів особин: люди, звіролюди, ельфи, дварфи.

Арект зціпив щелепи.

— І що з ресурсами?

Офіцер провела рукою по панелі, відкриваючи результати сканування.

— Мапроцій... рідкість: 0.5627842 на тонну. Ліран... рідкість: 0.5623 на тонну. І рідина — Сапроніум. Масштабні поклади.

Кілька секунд на мосту була мертва тиша.

Навіть молодші офіцери розуміли, що це знахідка на вагу всієї корпорації.

Арект провів рукою по обличчю і видихнув.

— Прокляття... це золота жила.

— Але, сер, — обережно втрутився перший помічник, капітан Берай Лунн, — за законами королівства "Наон" планета має бути недоторканною. 456 років колонізації... ще 44 роки, і вона стане повністю захищеною законом.

Арект криво посміхнувся.

— 44 роки? Це вічність для нас. І з такими ресурсами… Ми ризикнемо.

Він повернувся до всіх присутніх і мовив з холодною рішучістю:

— Передати наказ усім кораблям. Планета "Кразен" підлягає примусовому захопленню. Стандартна процедура: 70% населення ліквідувати, 30% залишити для роботи на шахтах та заводах.

— Є наказ, сер!

Радіозв'язок між кораблями затріщав.

— Крейсер "Вектор", прийнято. Готуємось до бомбардування.
— "Караван" до флоту: перевіряємо систему висадки. Піхота готова.
— "Альфа-Зоря" на позиції. Очікуємо код активації.

На містку панував порядок. Але не в кожному серці.

У віддаленій частині крейсера, серед піхотинців, молодий солдат Левін Карс сидів у коридорі, тримаючи в руках шолом.

— Це неправильно... — прошепотів він собі під ніс.

Його товариш, сержант Рейк Волл, почув це.

— Ти про що, Левіне?

— Це... це ж цивільні. Діти, старі, звичайні люди. Ми не маємо права…

Рейк важко видихнув.

— Ти думаєш, я не знаю? Але наказ є наказ. Якщо не ми — то інші. "Самолт" не залишає шансів.

Левін опустив голову.

— Я просто... я просто хочу, щоб хтось пам'ятав про те, що ми зробили.

— Хтось пам'ятатиме, — тихо відповів сержант. — Навіть якщо це будеш лише ти.

Він поклав руку на плече хлопця.

— Готуйся, Левіне. Відмовитись уже неможливо.

У цей момент голос командира пролунав через гучномовець корабля:

— Всі штурмові загони: готуватись до висадки! Час початку операції "Тихий шторм" — через п’ятнадцять хвилин! Нехай Кразен запам'ятає ім'я "Самолт"!

Уся бойова машина корпорації ожила.

Металеві двері відкривалися. Солдати займали місця у десантних кораблях. Пілоти прогрівали двигуни.

А зірки над Кразеном мерехтіли, наче передчуваючи катастрофу.

На верхньому екрані головного флагману запалився червоний знак:
"Операція активована. Початок зачистки."

І в далині, над спокійною планетою, розгорілася червона заграва…