День очима Емілії. 5:11, 31 травня, п’ятниця, 2025 рік.

Майк чекав Емі під її під’їздом. На вулиці було трохи прохолодно та в повітрі туман, так як цілу ніч ішов і падав дощ а вода, не встигнувши випаруватися, застигла в повітрі, створюючи свою атмосферу, серед старих п'ятиповерхових домів і самотніх качель. Це схоже на сон або на сцену з якогось фільму жахів, проте виглядає спокійно та самотньо. Через 10 хвилин Емілія вийшла з під'їзду, зустрівши свого бро.

*Братський мега хлопок.*

• Куда ідемо? Шо робим? 

• Ідем до ларька з випічкою за чебуреками з м’ясом. 

• Непоганий початок. А що в цей час в тебе дома? 

• Всі, тобто моя мать, спить. І поки вона спить і не псіхує, я іду по сйобам (тікаю). Але коли я гуляю то хочу їсти тому іду іменно до ларька з випічкою. 

• Чого твоя мама псіхує? 

• Ну, ти знаєш, проблеми. Фінансові і на роботі змучується. Шукає всяку фігню по типу де можна підзаробити грошей. І знаєш шо ця дура зробила? 

• Шо? 

• Нашла випадкового бро який шукає рандомну жінку яка вийде за нього заміж по бумажці, за що він добре заплатить. 

• Триндець.

• Да не то слово! Я з ним даже срать рядом не сяду! Мені і без нього не хочеться додому іти, а він ще в добавку мене зустрічати буде! Бляздец просто. І знаєш яка причина цьої хуйні? 

• Яка? 

• Його батьки замучили його словами що йому бажано вийти заміж і мати дітей... І чисто щоб вони йому мозгі не їбали він таке пропонує. В нього точно проблеми з мозком, їй богу. І ніхто не погоджувався на таке. Ніхто. Ніхто крім блять моєї матері. Вони ніби одного поля ягоди. А в мене питали як я відношуся до такого? Канешно нє. Нікого не їбе моя думка. 

• Мені важлива твоя думка. 

• Ну ти то понятно, ти хороший. І чого ти такий мерісьюшний (занадто ідеальний)? 

• Не правда. Ти просто погано мене знаєш. (Бо тобі цього і не потрібно.) 

• Значить треба буде з тобой побільше говорить. 

• (=о_о=) 

• Ладно. Знаєш що найгірше в цій ситуації? 

• ? 

• Інші ж в цьому інстаграмі сидять? Весь клас і всі будуть знати про те яка моя мати геній. І весь клас, кому не лєнь, будуть придиратися з тим шо тіпа: о, в тебе значить отчім (вітчим) буде? Хаха, блять, прікол нахуй. Так шо побажай мені удачі. 

• Ну. ..Удачі. 

• Дякую. Вона мені не помішає. 

 Якраз дійшли до ларька. Емі взяла два чебуреки, один собі інший Майку. Пішли на качелю де сиділи і їли. Не було шо говорити бо і так зрозуміло що зупинилися на не дуже гарній ноті. Коли доїли, пішли гуляти. Були в парку, на площадках, переходили міст над залізницею (до речі, там справді гарно, як і на вулиці Єрошенка) до іншої частини міста Говорили ні про що. Напевно просто не хочеться повертатися до тої теми. Коли було вже десь 11:00 Емі повела Майка до себе додому, бо її мама на роботі. 

 Вдома тхло сигаретами і кавою. Напевно знову забула відкрити вікно щоб провітрити все. Кухня, коридор прибрані, але там і прибирати нічого. Всі ці запахи нікому не подобалися, але вигляд кухні та і в цілому квартири непоганий.

• Йор велкам як говориться. Це та параша де я живу, гнию і розлагаюся. 

• Затишно тут. 

• Це просто атмосфера снг робить цю диру затишною. Моя мати буде відсутня до сьомої. Голодний? 

• Трохи є. 

• Я тоже. А тепер лотерея. Я ставлю на те що нема що їсти і мені прийдеться робити шось самій. Ти? 

• Я? Аа.. не знаю. 

• Щас узнаєм. 

Емілія пішла в кухню, де відкрила вікно на провітрення. Напевно Кухня була найбільш наповнена кімната в цій квартирі, але всерівно пусто. Туман на вулиці зник і як на вулиці сяяло сонце. Його промені гарно проходили через вікно кухні, створюючи більш затишну атмосферу. Якраз коли запахи сигарет і кави вивітрилися, можна назвати кімнату та і всю квартирою затишною із приємною атмосферою. Емі підійшла до холодильника і відкрила його. І.... Там нічого не було. Ну тобто супу чи якогось блюда не було. 

• Як знала. Тепер ще один квіз. Не паритись і зробить тіпічний совєтський сніданок чи мені постаратися і зробити щось нормальне? 

• Думаю-.. 

• Я тоже. Тіпічний совєтський сніданок. 

Емі висадила Майка за стіл. Майкл не чинив опору, йому навпаки завжди подається ентузіазм Емілії і її посмішка.

• Може якусь музику включить? 

• Можна. А шо ти слухаєш? 

• Давай Валентина Стрикало? 

• Давай. Може «Смирись и расслабься»? 

•  В тебе хороший смак.  

• Дякую. (=^⁠^=⁠ (це буде його typical honest reaction)) 

Включивши музику на телефоні, Емі почала робити вже щоденну річ для себе. Поставила чайник закипати, хліб + масло + сир + ковбаса + чорний чай з лимоном = шедевр совєтського часу. Тепер на кухні був запах чорного чаю та ковбаси.

• Це те що заставляє мене чекати наступного дня. 

• Вайбово. 

• І не кажи =^^= 

Під такий шедевр як пісня «Фанк» хавали (їли) бутери з чайком. Що може бути краще? Я думаю нічого.

• А ти слухаєш виконавця «POPIL»?