Найкраща днюха. 1 травня, середа, 2024 рік

Цілу ніч дощило але як тільки настав світанок дощ спинився. Емі завжди відривається на повну в цей день. 

12:25 

 На цей раз встигла до нульового уроку. Як завжди велично зайшла туди з правої ноги і кинула рюкзак на останню парту середнього ряду -  на цей раз в саме яблучко. Емілія завжди була відкритою і в центрі уваги. Її характер легко розпізнати по зовнішньому вигляду: руде кучеряве волосся, зелені як ізумруди очі, веснушки всюди де тільки можна і не можна їх побачити як і родимки, шкіра завжди тепла і засмаглого кольору. Всі думають що вона була, є і буде такою активною рижою собакою. 

 - Жорік, сядеш спереду мене? 

Жора - лише кличка. Його справжнє ім’я - Дмитро, але всі його називають Дімка, бо це класно звучить, або Жора чи Жорік, тому що часто щось їсть чи жує. Вся школа його знала як сонце або душу компанії який є всюди де треба і не треба. Він і справді світлий як сонце: має світлий блонд, шкіра теплого відтінку, веснушки на щоках і носі й карі очі. Чим не сонце? 

 - А в кого це сьогодні день народження??? - спитав він, сідаючи за четверту парту середнього ряду. 

 - В МЕНЕЕЕ (XD) - як завжди нікого і нічого не соромлячись кричить в все горло. 

 - І скільки тобі вже годіків??? 

 - Дванадцять - дуже важно говорить ніби їй вже 18. 

 - Значить дванадцять разів за вуха тянуть будем, і ще плюс один щоб жизнь маліной не казалась. 

 Не повезло сусіду по парті Емі - Майку. Чому Майк а не якийсь Микола? В нього батько американець а мама українка тому Майк. Інтроверту важко як в компанії так і в шумі. Але подарунок треба подарувати бо не буде спати всю ніч, буде винити себе в цьому все життя. Якщо об’єкт твоєї уваги не проявляє ініціативу по відношенню до тебе, то ініціативу треба проявити самому, бо дружби так ніколи не побачиш а такого промінця сонця в цьому лайні ніде більше не зустрінеш. Але хлопець розумів що з такою репутацією не те що в школі а й навіть в класі, в тебе як максимум будуть добрі зв’язки тільки зі вчителями. Та і виглядає не дуже: брекети, окуляри, одяг без смаку... ще й сам розмову почати не може бо невпевненість зашкалює. Його мало хто помічає бо виглядає нейтрально: чорне як смола волосся, спокійні карі очі, бліда шкіра, ні веснушок, ні багатої кількості родимок, єдине чим може відрізнятися це високим ростом і нещасною родимою плямою на шиї зліва. 

 - Емілія, я маю подарунок-... - не встиг договорити як задзвонив дзвінок, та і голос на стільки тихий що ніхто не почув, навіть Емі  яка сиділа біля нього. Одним словом Майкл - фрік (може викоруватися для того щоб сказати що людина негарна або невдаха). 

 Всі уроки проходили непомітно. На початку кожного уроку Емілі хизувалася перед вчителями тим що в неї др (скорочена форма дня Народження), але їх відповідь залежала від того який це вчитель. Якщо вчитель відкритий та вміє дружити з класом - поставить за урок 12 або іншу хорошу оцінку, якщо на цьому уроці контрольна чи самостійна то +1 бал до неї добавить чи +2, заставить весь клас встати і привітати, якщо буде цукерка в пеналі то подарує її і в добавок потягне за вуха 13 разів, а якщо вчитель як машина і завжди каже “я говорю тільки по темі уроку” або “всі питання і розмови після уроку” але після року зникає, ховаючись на кафедрі, каже або “з днем народженням” і все або “сьогодні також свято праці, тому замість того щоб говорити краще б працювала на уроці” або взагалі лютий ігнор. На щастя декілька вчителів, а саме: вчителька алгебри і геометрії, вчитель історії України, вчителька фізкультури і вчителька Інформатики були класними і прикольними вчителями тому привітали, обнімали, припіднімали і так далі. 

 Останнім уроком була фіз-ра. Мало хто її відвідував особливо коли вона останнім уроком іде. Вчителька фізкультури і так вже привітала Емілію коли приходила до них в клас щоб провідати свого племінника Майка. Так вийшло що вона рідна сестра мами Майка. Тому Емі не знала прогуляти чи ні. 

 По дорозі до спортзалу. 

 - Дімка, може прогуляєм і підем гулять, а? І так вже нема чого іти туда, наверно всі вже додому пішли. Якшо шо скажем шо ми пішли святкувати в кафешку. 

 - Да пофіг, ідем гулять. Кст може Майк з нами піде?  

 - Якшо тобі це важливо то хай іде, мені всеодно. 

 - МАЙК, ІДИ СЮДА - кричить на весь коридор і біжить до нього, доганяючи. 

Майк зупинився повернувся до нього, поки Емілія чекала їх біля виходу зі школи. 

 - Чому ти кричиш? І так голос дзвінкий маєш, вже напевно з іншого крила школи всі почули. Шо таке? 

 - Го фіз-ру прогуляєм і підем гулять? Тільки з нами ще Емілі буде, якраз подарок віддаси. 

Майкл задумався: або погіршення репутації але це малоймовірно, або використати шанс і приблизитися на крок ближче до нових знайомств, так як крім Діми і двоюрідного брата в нього друзів немає. 

 - Ладно... іду з вами. Але це в перший і останній раз. - все ж таки він дуже хвилюється про думку своєї тітки, батьків й інших. Що вони про нього подумають? 

 - Та невже? Я думав ти сопля. Ладно, ідем, Емі вже біля виходу зі школи чекає. 

 - Завались. 

 - Грубо! 

  Так і пішли. Куда? Та фіг його знає. Всюди були. Але потім потомилися і вирішили відпочити аж коли сонце заходило.  

Всі втомлені бо обійшли пів міста. Прийшли незрозуміло куди але там гарно. Емі вирішила почати розмову першою. 

 - А де ми вобще? Майк, в тебе інет ловить? 

Майк неочікував що тиша зникне так швидко. Не скажу що він був щасливий і не скажу що був розчарований. Він просто відкрив гугл-карти і подивився де вони знаходяться. 

 - Ми на вулиці Єрошенка. 

 Ніхто не знав де це але вийшовши вище біля дороги відкрився дуже гарний вид. Звідти видно все місто: торгові центри, житлові комплекси, паркінги для машин, доми на дачах біля міста, навіть гаражі. Для Емілії це вже був найкращий день Народження. Поки всі сиділи і фотографували цей вид Майк згадав що все ще має подарунок, і якщо зараз його не подарує то не пробачить собі.